Початкова школа

Для реалізації Державного стандарту початкової загальної освіти розроблені нові підручники для 1-го класу з усіх предметів інваріантної складової, якість яких визначалася під час Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для учнів 1—4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів предметними експертними комісіями, установами Національної академії педагогічних наук України та загальноосвітніми навчальними закладами.

Підручники укладено відповідно до вимог нового Державного стандарту початкової загальної освіти та базових навчальних програм.

Структура, зміст і методичний апарат підручників реалізують особистісно орієнтований підхід до навчання, провідні функції підручників (інформаційну, розвивальну, виховну, мотиваційну); відповідають інноваційним підходам у методиці, запитам дітей цього віку, їх прагненню до пізнання, спілкування, різноманітної продуктивної діяльності.

Українська мова (мова навчання) є важливою складовою загального змісту початкової освіти, оскільки мова спрямована на формування функціональної грамотності дітей молодшого шкільного віку. Володіння усним і писемним мовленням не лише є спеціальним навчальним умінням, а й виступає основним засобом опанування усіх інших шкільних дисциплін.

Курс української мови в 1-му класі (читання і письмо) розпочинається з навчання грамоти, метою якого є формування в учнів елементарних навичок читання і письма, розвиток мовленнєвих умінь, збагачення, уточнення та активізація словникового запасу, удосконалення фонематичного слуху, здійснення граматико-орфографічної пропедевтики.

Ця мета досягається шляхом реалізації таких завдань:

• вироблення в учнів мотивації до вивчення української мови;

• розвитку, формування й удосконалення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності — слуханні й розумінні (аудіюванні), говорінні, читанні й письмі;

• загальнокультурного розвитку учнів, адаптації їх до життя в певному соціальному середовищі, громадянського, патріотичного, морально-етичного й естетичного виховання;

• формування в учнів уміння вчитися.

Навчання грамоти здійснюється на уроках читання і письма протягом 7 годин на тиждень.

Для забезпечення синхронності у навчанні читання й письма в букварний період за рішенням педагогічної ради навчального закладу на навчання української мови в 1-му класі доцільно використати 1 годину з варіативної складової навчального плану, що дасть можливість виділити на навчання грамоти 8 годин на тиждень.

Разом з тим розподіл годин на навчання грамоти (читання й письма) протягом навчального року можна здійснювати по-іншому — не за семестрами, а за тижнями: на одному тижні планувати 4 години на читання і 3 години на письмо, а на наступному тижні — 3 години на читання і 4 години на письмо. У результаті час, відведений на читання і письмо, буде розподілено порівну.

Процес навчання грамоти в 1-му класі поділяється на три періоди: добукварний, букварний і післябукварний. Залежно від попередньої підготовки школярів учитель може самостійно визначати тривалість добукварного і букварного періодів.

Добукварний період — період підготовки дітей до навчання грамоти. Мета добукварного періоду навчання грамоти полягає у: забезпеченні мотивації до навчальної діяльності; розвитку усного мовлення першокласників; формуванні елементарних аналітико-синтетичних умінь в роботі над текстом, реченням, словом, звуками мовлення; підготовці дитини до письма.

У цей період, окрім освітніх завдань, перед учителем стоять не менш важливі завдання, спрямовані на: забезпечення адаптації дітей до школи, шкільного колективу і ознайомлення з правилами поведінки в ньому; формування навчальних умінь учнів (сидіти за партою, слухати вчителя, виконувати завдання індивідуально, в парах, у групах та ін.).

Протягом букварного періоду першокласники оволодівають початковими уміннями читати за букварем, писати в зошитах з друкованою основою і в зошитах із сіткою для першого класу. Крім того, продовжується робота з розвитку усного мовлення.

Післябукварний період призначений для вдосконалення уміння читати, писати, виконувати елементарні аналітико-синтетичні дії з одиницями різних мовних рівнів, для розвитку усного мовлення і творчих здібностей учнів, виконання завдань і вправ із читання і письма за підручником (навчальним посібником), який готує учнів до вивчення в 2-му класі окремих курсів — української мови і літературного читання.

У цей період діти починають читати літературні тексти і включаються в проектну діяльність з підготовки Свята букваря, в ході якої відбувається систематизація знань, здобутих у період навчання грамоти.

У навчанні грамоти важливо враховувати вміння, набуті дітьми у дошкільному віці, забезпечити достатнє навчальне навантаження тим учням, які певною мірою вміють читати, та надати індивідуальну допомогу менш підготовленим.

Важливим завданням читання в 1-му класі є пробудження у школярів інтересу до дитячої книжки, формування початкових умінь самостійно з нею працювати. У 1-му класі на роботу з дитячою книжкою рекомендується відводити до 20 хвилин уроку навчання грамоти (1 раз на 2 тижні). Якщо учні класу мають достатній рівень розвитку навички читання, учитель може відводити на заняття з дитячою книжкою цілий урок.

Важливе місце в системі роботи над розвитком мовленнєвої діяльності учнів відводиться урокам розвитку усного і писемного зв’язного мовлення, які рекомендується проводити у 1-му класі як фрагмент уроку (протягом 15—20 хвилин) не рідше як один раз на два тижні (17 годин на рік).

Зважаючи на фізіологічні особливості шестирічних першокласників, неприпустимим є прискорене вивчення Букваря, оскільки навіть за умови інтенсивної підготовки дітей до школи, коли вони уже в 1-му класі добре читають, навичка письма потребує тривалого часу для формування — у дошкільному віці вона не формується.

Навчання письма, як і читання, також поділяється на три періоди: добукварний, букварний і післябукварний, кожен з яких має свої завдання. Тривалість періодів залежить від якості опанування учнями предметних компетенцій, закладених у програмі з навчання грамоти. Під час навчання письма до уваги беруться індивідуальні особливості розвитку кожного учня (ліворукість, темперамент, стан здоров’я тощо), від чого має залежати письмове навантаження дитини (обсяг завдання на уроці) та частота і рівень уваги, приділеної вчителем дитині безпосередньо під час письма.

Нагадуємо, що насильно переучувати дітей, які пишуть лівою рукою, не можна. Консультування з дитячим лікарем та психологом є обов’язковим.

Для навчання письма важливим є добукварний період. Якщо вдома чи в дошкільному закладі дитина вже навчилася зображувати певні лінії, елементи букв, техніка виконання яких не відповідає методичним вимогам, то в підготовчий період навчання грамоти таким дітям має бути приділена достатня увага щодо дотримання техніки письма і гігієнічних правил (руху пальців і передпліччя упоперек і уздовж рядка, положенню ручки в руці, зошита на парті, поставі під час письма), оскільки якість графічних навичок і розвиток швидкості письма залежить насамперед від правильного формування техніки письма.

Навчання письма відбувається у зошитах з друкованою основою за певним алгоритмом. Вправи з графіки письма поєднуються з удосконаленням вимовних умінь, роботою над збагаченням словникового запасу дітей за ілюстрованим матеріалом зошита. Порядок вивчення рукописних букв збігається з послідовністю їх розташування у букварі. У букварний період навчання письма формуються правописні навички ― елементарні орфографічні й пунктуаційні. Важливими завданнями тут є засвоєння учнями механізму списування, розвиток уміння зіставляти звуковий і графічний образи літери, контролювати написане за зразком.

У ІІ семестрі рекомендується ознайомити учнів з письмом у зошиті без друкованої основи.

У післябукварний період удосконалюються та закріплюються набуті навички: писати за зразком, списувати з друкованого шрифту, записувати на слух окремі букви, склади, слова (де звучання не розходиться з написанням), невеликі речення, читати написане. Оскільки розвиток навички письма об’єктивно відстає від навички читання, у післябукварний період доцільно практикувати комбіновані уроки навчання грамоти, на яких чергується робота із читання і письма.

Процес навчання грамоти забезпечує Буквар — перша навчальна книга, за допомогою якої дитина вчиться читати, відкриває для себе шлях до освіти.

Тому основним завданням учителя у цей період є зробити уроки навчання грамоти цікавими, виховати бажання вчитися, здобувати нові знання та вміння, сприяти становленню пізнавального інтересу.

Основною метою навчання української мови як державної у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням російською мовою та іншими мовами національних меншин у початкових класах є формування комунікативних умінь учнів в усній і писемній формах. Мовні знання є засобом формування зазначених умінь.

Формування комунікативних умінь — багатоаспектна проблема і складається з низки проміжних мовленнєвих умінь: орфоепічних, лексичних, граматичних, що є підґрунтям для уміння спілкуватися українською мовою. Це уміння формується на основі вправ комунікативного характеру, в основі яких — мовленнєва ситуація, мета (мотив, намір) і адресат спілкування.

Спостереження свідчать, що саме комунікативний аспект у навчанні української мови постійно недоопрацьовується, навіть під час вивчення усного курсу. Основну мету навчання української мови вчителі все ще вбачають у засвоєнні теоретичних знань та формуванні мовних навичок. Однак ці навички є лише підґрунтям для розвитку мовленнєвих умінь. Тому кожна мовна навичка має підпорядковуватися формуванню проміжних мовленнєвих, наприклад: звуковий аналіз не заради аналізу, а з метою визначення звука в слові, пов’язаного з правильною його вимовою чи позначенням на письмі.

Слід звернути особливу увагу на роботу над збагаченням словникового запасу учнів. Така робота повинна здійснюватись на уроках не лише мови, а й читання, її слід спеціально планувати. Готуючись до уроку, учитель має визначати слова (не менше шести), над засвоєнням яких буде проводитися відповідна робота. Важливе значення для розвитку орфоепічних умінь, збагачення словникового запасу має заучування напам’ять віршів, пісень, ігор, а також переказування текстів.

Спостереження показують, що якщо на письмі учні допускають найбільше помилок, пов’язаних із графічним міжмовним змішуванням букв й орфографічних, то в усному мовленні, крім орфоепічних, — лексичні й граматичні.

Щоб запобігти таким помилкам, слід змінити підходи до засвоєння граматичних форм, тобто основну увагу приділяти не правилам відмінювання чи зміни за особами (це потрібно показувати лише на етапі пояснення), а формуванню умінь уживати слова в тій граматичній формі, яка має бути засвоєна, під час побудови словосполучень (йти, з, сестра), з наступним використанням їх у мовленні. Цьому сприятимуть завдання типу: «Розкажіть, хто з ким повертається додому, хто з ким дружить у школі і вдома». Однак треба застерегти: якщо вчитель при цьому скаже: «Розповідаючи, вживайте іменники чи прикметники в орудному відмінку», мовленнєва вправа перетвориться на мовну, бо вона набуде граматичного спрямування.

Великі можливості для розвитку комунікативних умінь має розділ «Речення», однак, як і в попередньому випадку, необхідно змінити підходи до його вивчення. Слід ураховувати, що і саме поняття, і види речень однакові в рідній і українській мовах. Тому основну увагу слід приділити меті вживання кожного виду речень: щоб розповісти (і розповідати), запитати (і запитувати: що? де? куди? о котрій годині?), спонукати до дії (і вправляти у спонуканні: відповісти, пояснити).

Таким чином, навчання української мови за принципом «від знань із мови — до мовленнєвих і комунікативних умінь» сприятиме досягненню основної мети навчання.

Уважне «прочитання» кожного із зазначених підручників, малюнків та завдань до них, поданих у першій частині, допоможе вчителю усвідомити призначення кожного з них і правильно побудувати урок. Саме на таких уроках  ефективними будуть чи доцільно застосовувати інтерактивні методи навчання (діалог, рольова гра тощо).

На вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням російською/іншими мовами національних меншин типовими навчальними планами у 1-му класі передбачено 3 години на тиждень.

Метою навчального предмета «Російська мова» (інша мова національної меншини) у загальноосвітніх навчальних закладах (класах) з українською мовою навчання є формування і розвиток в учнів початкових класів комунікативної компетентності, уміння успішно користуватися мовою як засобом мовленнєвої діяльності, розв’язувати пізнавальні, навчальні, особистісні питання. Елементарне оволодіння російською мовою (іншою мовою національної меншини) дасть учням змогу користуватися мовними засобами спілкування, пізнання, долучитися до багатств російської та інших культур, формуватиме навички толерантного міжетнічного спілкування з представниками інших національних культур, носіями інших мов, представлених в Україні.

Для досягнення поставленої протягом періоду навчання в початкових класах мети планується розв’язання таких завдань:

• забезпечення позитивної мотивації до вивчення російської чи іншої мови;

• формування умінь та навичок усіх видів мовленнєвої діяльності в усній і письмовій формах;

• засвоєння елементарних знань про важливі мовні одиниці, необхідних і достатніх для формування мовленнєвих умінь і навичок;

• збагачення та активізація словникового запасу учнів;

• засвоєння графіки та орфографії, формування фонетико-графічних правописних умінь і навичок;

• долучення до національних культур народів України;

• продовження інтелектуального, морального, соціокультурного та естетичного розвитку особистості школярів.

Навчання російської (іншої) мови здійснюється відповідно до трьох змістових ліній: мовленнєвої, мовної та соціокультурної.

Навчальний матеріал у програмах для 1-го класу представлений усним практичним курсом, спрямований на розвиток навичок усного мовлення.

На вивчення російської мови (іншої мови національної меншини) в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання типовими навчальними планами передбачено по 2 години на тиждень.

Начальні програми з російської та інших мов навчання (навчання грамоти: мова і читання) враховують особливості мовної освіти учнів у початковій школі.

Головною метою цих навчальних предметів є розвиток умінь здійснювати всі види мовленнєвої діяльності сучасною російською, іншою національною літературною мовою: навчити учнів читання та письма, надати певні знання про мову, сформувати мовні вміння та стійку мотивацію і почуття поваги до вивчення російської, іншої національної літературної мови, що протягом тривалого часу забезпечує мовну комунікацію у місцях проживання росіян, представників інших національностей.

Навчання російської, іншої національної мови та читання у програмах розглядається в контексті сучасної концепції мовного розвитку особистості. Мовна культура є частиною загальної культури людини. Проте мовна культура — це не лише володіння мовною нормою, збагачення словника або засвоєння граматичних засобів. Мовна культура тісно пов’язана з формуванням всебічно розвинутої особистості.

Основними принципами курсів є:

• комунікативна спрямованість навчання;

• особистісно орієнтоване навчання та виховання;

• інтегроване навчання видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання та письма);

• порівняльні зіставлення із навчальними досягненнями, яких набувають учні початкових класів в ході вивчення української та інших мов у межах навчальних програм для початкової школи.

Цілі навчання обумовлені головною метою — формування в учнів певного рівня комунікативної компетентності з урахуванням вікових особливостей і можливостей молодших школярів.

Зміст навчання російської, іншої національної мови (мови навчання) в початкових класах обумовлюється змістовими лініями, які пов’язані між собою та спрямовані на формування ключових і предметних компетентностей: мовленнєвої (аудіювання, говоріння, читання, письмо), мовної (знання з лексики, граматики, фонетики, орфографії сучасної літературної мови), соціокультурної (початкові знання особливостей суспільного життя і культурних традицій, уміння вибирати та використовувати мовленнєві форми у конкретній ситуації) та діяльнісної (розвиток загальнонавчальних навичок, уміння знаходити ефективні стратегії для розв’язання комунікативних завдань, застосовувати набуті знання; формування навичок об’єктивного оцінювання своїх або чужих навчальних досягнень; формування елементарних навичок роботи з виправлення власних помилок та недоліків у самостійній роботі на уроці й удома; забезпечення набуття і розвитку навичок читання, слухання, говоріння та письма (набуття молодшими школярами діяльнісної компетенції відбувається за допомогою вчителя)).

У 1-му класі вивчення зазначених курсів (мов навчання), як і вивчення української мови, розпочинається з навчання грамоти, метою якого є формування в учнів елементарних навичок читання і письма, розвиток мовленнєвих умінь, збагачення, уточнення та активізація словникового запасу, удосконалення фонематичного слуху, здійснення граматико-орфографічної пропедевтики.

Навчання грамоти здійснюється на уроках читання і письма протягом 6 годин на тиждень.

Для забезпечення синхронності у навчанні читання й письма в букварний період здійснюється розподіл годин протягом навчального року: 3 години на читання і 3 години на письмо.

Процес навчання грамоти в 1-му класі поділяється на три періоди: добукварний, букварний і післябукварний. Залежно від попередньої підготовки школярів учитель може самостійно визначати тривалість добукварного і букварного періодів.

Новим змістом початкової загальної освіти у 1-х класах загальноосвітніх навчальних закладів передбачено навчання іноземної мови з 1 вересня 2012 року.

Програма вивчення іноземної мови в 1 класах загальноосвітніх навчальних закладів передбачає реалізацію змісту в обсязі однієї години на тиждень за допомогою рекомендованих підручників, програма поглибленого вивчення іноземної мови у 1 класах спеціалізованих навчальних закладів - в обсязі трьох годин на тиждень.

Рекомендації щодо навчання іноземної мови у перших класах загальноосвітніх та спеціалізованих навчальних закладів розміщено в рубриці «Іноземні мови».

Згідно з новою редакцією Державного стандарту мета навчання математики полягає у формуванні в молодших школярів предметної математичної й ключових компетентностей. Досягнення цієї мети забезпечується шляхом реалізації нового змісту навчання та організації навчально-виховного процесу на засадах компетентнісного підходу.

Предметна математична компетентність — особистісне утворення, що характеризує здатність учня (учениці) створювати математичні моделі процесів навколишнього світу, застосовувати досвід математичної діяльності під час розвязвування навчально- пізнавальних і практично зорієнтованих задач.

Основою формування компетентності є опанування учнями предметних компетенцій — нормативно закріплених результатів навчання, які охоплюють знання, уміння, навички, засвоєні способи діяльності, прояви емоційно-ціннісних ставлень. Для того, щоб здобуті результати перейшли у певну якість особистості школяра, набули особистісного сенсу, процес навчання має бути орієнтований на формування в учня:

• досвіду пізнавальної діяльності, представленого елементами предметних знань;

• досвіду реалізації відповідних способів діяльності шляхом вироблення розумових і практичних умінь та навичок;

• досвіду творчої діяльності — здатності застосовувати набуті знання, уміння та навички у змінених умовах;

• досвіду емоційно-ціннісного ставлення — виявлення когнітивних емоцій, висловлення оцінних суджень.

Зміст навчання математики в 1-му класі розгортається за такими змістовими лініями: числа, дії з числами; величини; математичні вирази, рівності, нерівності; сюжетні задачі; просторові відношення, геометричні фігури; робота з даними.

Навчання математики в 1-му класі спирається на результати дошкільної підготовки дитини — їх відображають показники логіко-математичного розвитку, визначені державними нормативними документами дошкілля (Базовий компонент дошкільної освіти, програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт»). У зв’язку із цим курс навчання починається узагальненням і систематизацією математичних уявлень, які на елементарному рівні відображають ознаки, властивості та відношення предметів навколишнього світу і пов’язані з їх формою, кольором, розміром, взаємним розміщенням на площині або у просторі.

Навчання математики в 1-му класі розпочинається з актуалізації уявлень про геометричні фігури (плоскі та просторові); порівняння об’єктів навколишнього середовища за певними ознаками, визначення спільних і відмінних ознак об’єктів; об’єднання їх у групу за спільною ознакою й називання відповідної множини; розбиття множини об’єктів на групи — виокремлення підмножин з множини. Таким чином, як і в дошкільному навчанні, першокласники оперують предметними множинами. Водночас відповідний матеріал набуває подальшого розвитку: в учнів формується поняття множини як сукупності об’єктів; підмножини як частини множини; вони вправляються в об’єднанні множин без спільних елементів та у вилученні підмножини з множини. Лічба розглядається як встановлення відповідності елементів заданої множини натуральному числу. Порівняння предметних множин здійснюється способом складання пар.

Ключовим завданням курсу математики 1-го класу постає формування у молодших школярів усвідомлених і стійких обчислювальних навичок — основи обчислювальної складової компетентності. Тому змістова лінія «Числа. Дії з числами» є наскрізною для всього курсу.

Уявлення про натуральне число формують у першокласників на основі встановлення взаємно однозначної відповідності між елементами кількох множин і визначення спільної ознаки — рівної кількості елементів у цих множинах. Послідовність чисел у натуральному ряді ілюструють на числовому промені, розглядаються способи одержання числа прилічуванням одиниці до попереднього та відлічуванням від наступного числа. Учні вправляються у написані цифри, що позначає дане число, вчаться співвідносити кількість предметів і число й, навпаки, до певного числа добирати відповідну кількість предметів. Порівняння чисел на перших етапах здійснюється способом складання пар, потім — на основі прямування чисел у натуральному ряді. Після опанування школярами складу числа їх ознайомлюють зі способом порівняння на основі складу числа.

Коли учні набудуть певного досвіду в об’єднанні елементів двох множин та у визначенні числа елементів об’єднаної множини, їм розкривають суть додавання як практичної операції об’єднання множин без спільних елементів, віднімання — як операцію вилучення підмножини з множини та визначення числа елементів решти. Після практичного виконання або ілюстрування цих операцій школярів учать записувати відповідні вирази (суми або різниці) та рівності.

Такий матеріал не є принципово новим для першокласників. Згідно з державними вимогами до дошкільної підготовки, діти мають уявлення про числа 1—10, знають їх позначення цифрами, утворюють числа 2—10 з одиниць та з двох менших чисел, додають і віднімають числа у межах 10. Подальший розвиток відбувається за рахунок формування в учнів уявлення про нуль як кількісну характеристику порожньої множини; розкриття властивостей додавання й віднімання з нулем, віднімання рівних чисел.

Доцільно у межах опрацювання відповідних тем навчити дітей зображувати дії додавання й віднімання схематично; додавати й віднімати на числовому промені; формувати прийоми обчислення: додавання і віднімання чисел 2—5 частинами, додавання чисел 6—9 на основі переставного закону додавання, віднімання цих чисел на основі взаємозв’язку між діями додавання і віднімання. Результатом опанування учнями цього матеріалу є сформованість обчислювальних навичок у межах 10.

На заключному етапі, коли прийом обчислення засвоєний у розумовому плані, складають відповідні таблиці додавання й віднімання. Під час опрацювання таблиць додавання і віднімання чисел доцільно організовувати спостереження за зміною результату арифметичної дії залежно від зміни одного з її компонентів. Це відіграє важливу роль у розвитку в учнів здатності аналізувати, порівнювати, робити висновки й узагальнення.

Новацією змісту навчання математики у 1-му класі є розширення вивчення нумерації двоцифрових чисел до чисел у межах 100.

У першокласників формують поняття десятка, вчать лічити десятками, порівнювати, додавати й віднімати числа, подані десятками. На перших етапах учням пропонують полічити значну кількість предметів парами, трійками, п’ятірками, десятками, тобто використовувати ці числа як лічильні одиниці. Їх підводять до висновку, що лічба десятками відбувається так само, як і лічба одиницями. Для формування поняття десятка доцільно застосовувати різні моделі (низки, смужки, зв’язки тощо). Важливо, щоб учні на цьому етапі набули досвіду лічби десятками, оскільки він буде застосований для порівняння, додавання й віднімання таких чисел. У процесі додавання і віднімання чисел, поданих десятками, учні закріплюють вивчені таблиці додавання й віднімання у межах 10.

Наступним кроком є ознайомлення школярів із круглими числами, їх читанням та записом. Порівняння, додавання й віднімання таких чисел здійснюється на основі укрупнення розрядних одиниць — подання їх десятками. Виконання у такий спосіб арифметичних дій з круглими числами знову дає можливість повторити і закріпити табличне додавання і віднімання чисел у межах 10.

Зважаючи на деяку відмінність у порядку читання й запису чисел 11—20 та 21—100, всі питання нумерації чисел першої сотні варто спочатку розглядати на числовому ряді 11—20, а на наступних уроках — переносити набуті знання на числа 21—100. Таким чином першокласників ознайомлюють із назвами і порядком чисел першої сотні, формують уміння лічити в заданих межах, визначати попереднє й наступне числа до даного, утворювати числа з наступного або з попереднього. Після цього в учнів формують знання розрядного складу двоцифрових чисел; опрацьовують питання утворення числа з кількох десятків та кількох одиниць, подання числа у вигляді суми розрядних доданків; вчать додавати й віднімати двоцифрові числа на основі їх нумерації; ознайомлюють з обчислювальним прийомом порозрядного додавання і віднімання чисел.

Відносно останнього наголошуємо, що цей матеріал виконує пропедевтичну функцію, учень має засвоїти його на рівні розуміння. Логіка його подання розгортається від формування в учнів умінь додавати й віднімати одноцифрове число до/від двоцифрового, кругле число до/від двоцифрового і, насамкінець, двоцифрове до/від двоцифрового (прийом порозрядного обчислення). За такого підходу створюються необхідні умови для актуалізації й закріплення знання таблиць додавання і віднімання чисел у межах 10.

Процес набуття учнями обчислювальних навичок можна організовувати на основі теорії поетапного формування розумових дій і понять, згідно з якою спочатку опрацьовуються окремі операції, з яких складається прийом; потім створюється проблемна ситуація, розв’язання якої приводить до виділення орієнтувальної основи нової дії; далі виконується нова дія за схемою її орієнтувальної основи, — так засвоюється зміст прийому обчислення; на наступному етапі пропонується покрокове коментування виконуваних дій; насамкінець міркування скорочується і здійснюється перехід до автоматичного виконання дій.

Оскільки число розглядаємо як результат вимірювання величини, водночас із нумерацією цілих невід’ємних чисел вивчають величини. Величина розглядається як загальна властивість предметів або явищ навколишнього світу, за якою можна здійснювати порівняння, встановлювати пари об’єктів, яким однаковою мірою притаманна ця властивість, а процес вимірювання величин — як визначення кількості мірок. З розширенням множини чисел за аналогією вводяться нові одиниці вимірювання величин на основі актуалізації потреби знайти іншу мірку. У 1-му класі в учнів формуються уявлення про довжину, масу, місткість, час, вартість; одиниці вимірювання довжини (сантиметр, метр), маси (кілограм), місткості (літр), одиниці вартості (гривня, копійка), одиниці вимірювання часу (доба, тиждень, година), навички визначення часу за годинником. В учнів формують уміння перетворювати одиниці вимірювання величин, порівнювати, додавати й віднімати іменовані числа.

З метою формування у першокласників науково-математичних понять, розвитку математичного мовлення із застосуванням математичної термінології, розвитку логічного мислення у змісті навчання наскрізно представлені елементи алгебраїчної пропедевтики. До їх числа входять такі поняття, як рівність, нерівність, вираз (сума та різниця). Діти вчаться встановлювати істинність або хибність рівностей і нерівностей; знаходити значення математичних виразів; порівнювати не лише числа, а й число і вираз, два вирази. Вже в першому класі збагачуємо мовлення школярів такими формулюваннями: «обчислити значення виразу», «визначити істинні та хибні рівності (нерівності)», «порівняти числа й прочитати нерівності», «порівняти число і вираз», «порівняти два вирази».

Особливу роль у формуванні предметної математичної компетентності учнів відіграє уміння розв’язувати сюжетні задачі. Для успішного навчання учнів розв’язувати задачі необхідно цілеспрямовано формувати в них поняття задачі, опрацьовувати уміння виокремлювати її складові на основі аналізу текстового формулювання (крім умови і запитання виділяють числові дані й шукане); вчити встановлювати зв’язки між умовою і запитанням; знаходити шляхи розв’язання задачі; досліджувати вплив змін в умові задачі на її розв’язання. Головним методом навчання молодших школярів розв’язувати сюжетні задачі виступає частково-пошуковий: розкривають зв’язки між задачами різних видів, кожну нову задачу пов’язують із розв’язаною раніше. Водночас, на перших етапах можна використовувати й репродуктивні методи навчання.

Першокласники розв’язують задачі на знаходження суми й різниці, на різницеве порівняння, збільшення або зменшення числа на кілька одиниць, на знаходження невідомого доданка, невідомого зменшуваного або від’ємника. Ключовим питанням у розв’язуванні задачі є обґрунтування вибору арифметичної дії, що полегшується шляхом складання допоміжної моделі — схеми.

Складання короткого запису задачі в 1-му класі не є обов’язковим. Задачу записують переважно у три рядки: у першому рядку через клітинку — числові дані й шукане, яке позначають знаком запитання; у другому — рівність, яка є розв’язанням; у третьому — число, яке є розв’язком задачі. Відповідь на запитання задачі учні повідомляють усно. Допускається формулювання відповіді, починаючи з шуканого числа.

У 1-му класі учнів ознайомлюють із оберненою задачею, вчать розпізнавати обернені задачі за істотними ознаками. Доцільність введення цього поняття обумовлена тим, що формування уміння розв’язувати задачі на знаходження суми або невідомого доданка, різниці, невідомого зменшуваного або від’ємника найбільш ефективно здійснювати шляхом розв’язування трійок взаємно обернених задач.

Навчальний матеріал, пов’язаний із роботою з даними, в 1-му класі подається наскрізно. Основне завдання реалізації відповідної змістової лінії — ознайомити учнів на практичному рівні зі способами подання інформації; навчити читати і розуміти, знаходити, аналізувати, порівнювати інформацію, подану в різний спосіб; використовувати дані для розв’язування практично орієнтованих задач. Дітей навчають ілюструвати послідовність чисел на числовому промені, виконувати дії додавання й віднімання на числовому промені, подавати склад чисел у вигляді таблиць; схематично зображати компоненти і результати арифметичних дій, відношення різницевого порівняння. Під час порівняння об’єктів за довжиною або за іншими ознаками, пов’язаними із поняттям «величина», використовуються лінійні або стовпчасті діаграми (схематичні рисунки). Наприклад, під час розв’язування задач аналіз тексту доцільно подавати у вигляді схеми або рисунка.

Досягнення мети навчання, окресленої у нормативних документах, залежить від системи навчальних завдань, яка реалізується на уроці. Ця система може охоплювати: завдання, які актуалізують навчальний досвід учнів; завдання, які супроводжують виклад нового матеріалу — елементарні теоретичні відомості, правила, зразки виконання; пробні завдання; завдання для виконання навчальних дій за зразком або інструкцією вчителя; завдання, які виконують учні у частково змінених умовах. Оскільки предметна математична компетентність виявляється у конкретній навчальній або життєвій проблемній ситуації, важливо створити умови для застосування набутого досвіду математичної діяльності. Для цього варто часом уводити компетентнісно орієнтовані завдання, комплексні за змістом, структуровані з кількох взаємопов’язаних питань різної тематики, такі, що потребують використання засвоєного матеріалу в наближених до реального життя дитини умовах.

Оскільки навчання математики відіграє особливу роль у розвитку загальнонавчальних умінь, необхідно спонукати учнів знаходити різні способи розв’язування учбової задачі (пропонувати віднайти інший або найбільш зручний спосіб виконання); складати алгоритми виконання дій (складати план розв’язування задач, встановлювати послідовність виконання навчальних дій в обчисленнях); здійснювати самоконтроль і самооцінювання діяльності (обрати посильне для себе завдання, оцінити свою роботу, поцікавитися, як по-іншому виконали завдання учні в класі, відшукати й виправити помилки у розв’язанні).

Програма навчання математики в 1-му класі передбачає реалізацію змісту в обсязі чотирьох годин на тиждень.

Навчальний предмет «Природознавство» у початковій школі має велике значення для розвитку особистості молодшого школяра. Знання про природу розвивають ерудицію, світогляд, мислення, мовлення, волю, почуття, уяву, творчі та дослідницькі здібності, спостережливість, екологічну культуру, позитивні моральні якості, навички навчальної праці, різноманітні теоретичні й практичні способи діяльності, зокрема способи пізнавальної діяльності, сприяють успішній адаптації у навколишньому середовищі.

Навчальний предмет «Природознавство» виконує важливу пропедевтичну функцію: сприяє підготовці дітей до вивчення у школі інших природничих дисциплін. Ця підготовка здійснюється як по лінії змісту, так і по лінії розвитку особистісних якостей і навичок навчальної праці.

Програма першого класу побудована на дослідницькому принципі. Вона починається з теми «Як вивчають природу», в ході вивчення якої діти ознайомлюються зі способами пізнання природи. У наступних темах, наприклад, «Світ, у якому ти живеш», «Світ неживої природи», «Світ живої природи», активно використовується дослідницькій підхід.

У розділах «Рідний край», «Моя країна — Україна» передбачено вивчення природи рідного краю.

Вивчення матеріалу у 1-му класі завершується розділом «Запитання до природи», який має узагальнюючий характер. Дидактичне завдання цього розділу — формувати вміння використовувати узагальнені знання для розв’язання визначеної питання проблеми, узагальнений підхід до застосування методів пізнання природи (спостереження, дослідження), уміння працювати з різними джерелами інформації. Учитель може змінювати тематику завдань (ускладнюючи чи спрощуючи), зважаючи на різні можливості учнів класу.

Така організація навчального процесу сприяє цілісному засвоєнню навчального матеріалу у межах як теми, так і курсу загалом, що є першою сходинкою до формування у дітей природничо-наукової картини світу.

Програма дає вчителю право творчо підходити до реалізації її змісту, на власний розсуд добирати об’єкти для вивчення та вводити у зміст освіти приклади зі свого регіону. Кількість годин на вивчення теми є орієнтовною і може бути змінена в межах визначених годин. Резервні години можуть бути використані для узагальнюючих уроків, проектної діяльності, екскурсій, досліджень тощо.

Концептуальними ідеями, якими керувалися автори, укладаючи програму з природознавства, є формування природознавчої компетентності учнів на основі засвоєння системи інтегрованих знань про неживу та живу природу, ознайомлення з основами екологічних знань, опанування способів навчально-пізнавальної діяльності, розвиток ціннісних орієнтацій в різних сферах життєдіяльності та орієнтація на пошукову діяльність.

Особлива увага приділяється практичному спрямуванню змісту підручників з природознавства на застосування набутих учнями знань у різноманітних життєвих ситуаціях. Насамперед це стосується правил поведінки серед природи, участі в доступній природоохоронній діяльності починаючи з 1-го класу (догляд за рослинами й тваринами, виготовлення годівничок для птахів та ін.).

У процесі засвоєння природничих знань, визначених програмою, учитель ознайомлює дітей з методами дослідження природи.

До методів дослідження, з якими школярі ознайомлюються вже у 1-му класі, належить дослід.

Досліди є більш складною формою вивчення природи, оскільки передбачають: визначення у штучних умовах особливості об’єктів; створення спеціально підготовлених умов для їх проведення; формування вміння зіставляти явища і процеси, за якими спостерігають під час досліду, з тим, що відбувається у природних умовах, робити висновки і узагальнення.

На перших етапах навчання першокласники не володіють у достатній мірі знаннями про об’єкти природи та навичками дослідницької роботи з ними. Тому вчитель проводить демонстраційні досліди, показує, як треба працювати з предметами природи під час виконання досліду, вказує, як і для чого слід проводити спостереження, на що варто звернути особливу увагу, куди і як записати результати роботи, як фіксувати послідовність етапів проведення дослідів, як робити висновки. Доцільно ознайомити учнів з інструкцією, у якій дається план дій і пропонується певний спосіб фіксації результатів.

Важливою вимогою до демонстрації дослідів є підготовка необхідного обладнання, його встановлення, щоб кожен учень міг спостерігати за діями вчителя. Під час демонстрації дослідів доцільно використовувати запитання практичного характеру. Для повторення і закріплення набутих знань — ставити дітям запитання, відповіді на які потрібно довести дослідом. Наприклад: «Як довести, що у ґрунті є повітря?»

Неодмінною умовою виконання навчальної програми є проведення шкільних екскурсій.

Необхідність використання такої форми навчання як екскурсії пояснюється тим, що під час їх проведення об’єкти і явища природи спостерігаються (досліджуються) не ізольовано, а у взаємозв’язку з іншими об’єктами. Програмою для 1-го класу передбачено проведення п’яти екскурсій, тематику, місце та час проведення яких учитель може змінювати відповідно до особливостей регіону.

На першому етапі підготовки дітей до екскурсії клас поділяється на дві групи, кожна з яких отримує завдання. Вчитель повинен пояснити, за якими тілами слід вести спостереження та як їх фіксувати.

На другому етапі проведення екскурсії учні досліджують об’єкти, роблять відповідні помітки, фотографують природні тіла.

На завершальному етапі обов’язково здійснюється обробка отриманих результатів. Учням пропонується зробити малюнки, підібрати вірші, загадки тощо. Отримані результати доцільно використовувати у подальшій навчальній роботі.

У процесі виконання Дослідницького практикуму учні 1-го класу набувають перші навички дослідницької діяльності. У цьому віці учням складно виконувати роботу самостійно. Основним помічником є вчитель. До роботи варто залучати зацікавлених батьків. Вони можуть допомогти дітям дібрати необхідну літературу, забезпечити місце для виконання роботи (піти з ними у парк, ліс, на річку), оформити роботу, а у деяких випадках можуть бути науковими керівниками.

Починаючи з першого класу, школярі залучаються до проектної діяльності. Програмою передбачено виконання міні-проектів («Як облаштувати джерело?», «Моє улюблене місце відпочинку на природі в місті (селі)».

Міні-проекти — це доступні творчі завдання, що виконуються на уроках природознавства у формі колективних творчих справ. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним-двома тижнями в режимі урочно-позаурочних занять.

Використання проектної технології навчання сприяє самостійній діяльності учнів щодо розв’язання тієї чи іншої проблеми з використанням різноманітних засобів інтеграції знань і вмінь з різних галузей. Результати виконаних проектів мають бути безпосередньо пов’язані з реальним життям. Форма представлення проекту може бути різна: теоретичне розв’язання проблеми, діюча модель, плакат, екологічний знак, план дій, результат, готовий до впровадження, тощо.

Виконання проекту передбачає декілька послідовних дій: визначення мети проекту; висування ідей проекту і вибір з-поміж них кращої; планування проектної діяльності; безпосередня реалізація проекту; презентація проекту; оцінювання проекту і власної діяльності у ньому (самооцінювання). Участь у проектній діяльності передбачає розвиток в учнів самостійності, ініціативності, креативності, здатності визначати мету діяльності.

Працюючи над проектом, діти вчаться самостійно мислити, знаходити і розв’язувати проблеми, у них розвиваються здібності до прогнозування результатів, можливих наслідків різних варіантів розв’язання проблеми, формується вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.

Першокласники навчаються планувати свою роботу, працювати в групі, обговорювати висунуті ідеї, вислухувати пропозиції інших членів групи, розподіляти завдання для виконання, ознайомлюються з вимогами до роботи (кінцевого продукту), дізнаються про джерела здобуття інформації.

Пізнання дітьми природи не обмежується рамками уроків. Воно продовжується постійно в школі і за її стінами. Сам навчальний курс є переважною мірою системотворчим стрижнем цього процесу. Ось чому важливо, щоб робота з дітьми, розпочата на уроках, продовжувалася у тій чи іншій формі і після них, наприклад, у групі продовженого дня, на позакласних заходах. Необхідно прагнути до того, щоб батьки учнів у щоденному спілкуванні зі своїми дітьми підтримували їхні пізнавальні ініціативи, які пробуджуються на уроках. Це можуть бути і конкретні завдання для домашніх дослідів, читання і отримання інформації для дорослих.

На вивчення природознавства у 1-му класі типовими навчальними планами передбачено 2 години на тиждень.

Предмет «Основи здоров’я» відіграє важливу роль у системі навчання і виховання учнів, його мета — формування здоров’язбережувальної компетентності учнів на основі оволодіння ними знаннями про здоров’я та безпеку, практичними навичками здорового способу життя і безпечної поведінки, виховання ціннісного ставлення до життя і здоров’я, сприяння всебічному розвитку дітей. Відповідно до навчального плану на вивчення предмета відводиться 1 година на тиждень.

Головні завдання програми підпорядковані досягненню поставленої мети і спрямовані на опанування основних складових здоров’язбережувальної компетентності (знання, практичні навички й уміння, ціннісне ставлення до життя і здоров’я).

Меті програми підпорядковано й умови її ефективної реалізації, якими передбачено насамперед активну співпрацю учителя з учнями задля їх мотивації до здорового способу життя; обов’язкове застосування на уроках інтерактивних педагогічних технологій; практичне спрямування уроків та їх емоційність; інтенсифікацію міжпредметних зв’язків; активну участь батьківської громади у формуванні здорового способу життя дітей; особистісне ціннісне ставлення вчителя до власного здоров’я; створення шкільного здоров’язбережувального середовища; моніторинг відповідності навчального процесу і стану здоров’я учнів.

Основними базовими поняттями програми визначено здоров’я, здоровий спосіб життя, безпечну поведінку, здоров’язбережувальну компетентність, здоров’язбережувальні компетенції.

Здоров’я у чинній програмі розгадається не лише як стан, а й, насамперед, як процес формування, збереження, зміцнення і відновлення фізичної, психічної, соціальної та духовної його складових.

Під здоровим способом життя мається на увазі спосіб життєдіяльності людини, метою якого є формування, збереження, зміцнення і відновлення здоров’я. Акцентовано увагу і на необхідності розуміння учнями безпечної поведінки як такої, яка не загрожує їх життю і здоров’ю та безпеці інших.

Поняттям програми, яке уможливить ефективну роботу вчителя, є поняття ключової здоров’язбережувальної компетентності як здатності учня застосовувати всі належні компетенції, виражені у знаннях про здоров’я, здоровий і безпечний спосіб життя, володінні способами навчальної й здоров’язбережувальної діяльності, ціннісному ставленні до власного здоров’я в конкретних навчальних і життєвих ситуаціях та обставинах, діях на користь збереження життя і формування, зміцнення й відновлення здоров’я.

Здоров’язбережувальні компетенції учня, які в комплексі (за умови їх досягнення) уможливлюють реалізацію здоров’язбережувальної компетентності, виражено через такі його дії: розповідає, називає, розпізнає, наводить приклади, відтворює, порівнює, аналізує, пояснює, уміє, дотримується правил.

Структурування змісту програми здійснено відповідно до вимог Державного стандарту загальної початкової освіти: у ній є розділи «Здоров’я людини», «Фізична складова здоров’я», «Соціальна складова здоров’я», «Психічна і духовна складові здоров’я».

Програмою передбачено можливість змін відповідно до авторського викладу, робочого плану школи, необхідності реагування на конкретні умови перебігу навчально-виховного процесу, застосування інтерактивних педагогічних технологій, що передбачає практичне спрямування уроків, на яких відбувається відпрацювання учнями конкретних здоров’язбережувальних навичок і умінь, належних поведінкових навичок, їх мотивація на здоровий і безпечний спосіб життя, розв’язання конкретних навчальних і життєвих ситуацій, що сприятиме ціннісному спрямуванню школярів щодо життя і здоров’я власного та інших людей. Саме тому в структурі уроків з основ здоров’я слід передбачити навчально-пізнавальну та оздоровчо-рухову діяльність учнів. Програма містить достатню кількість практичних робіт, які діти можуть виконувати не лише на уроках, а й, що заохочується, переважно вдома з батьками.

Урахування компетентнісного підходу при розбудові програми предмета «Основи здоров’я» уможливило її базування на використанні основних понять здоров’язбережувальної компетентності як ключової, а відтак — формування її змісту на основі сучасного понятійного апарату педагогічної валеології та відповідних йому методичних принципів і підходів.

На вивчення основ здоров’я в 1-му класі типовими навчальними планами початкової школи передбачено 1 годину на тиждень.

У 2012/13 навчальному році початкова школа працюватиме за оновленою навчальною програмою з фізичного виховання.

Основною метою фізичного виховання в початковій школі є формування у школярів стійких мотивів і потреб відносно свого здоров’я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості, комплексного розвитку здібностей і психічних якостей від народження, використання засобів фізичного виховання в організації здорового способу життя.

Головними завданнями фізичного виховання в початковій школі є:

• створення умов для забезпечення оптимальної рухової активності дітей, досягнення ними достатнього рівня фізичної функціональної підготовки;

• сприяння соціальному, біологічному і психічному благополуччю учнів;

• удосконалення навичок базових рухових дій і використання їх у побуті та ігровій діяльності;

• розширення рухового досвіду молодших школярів;

• формування загальних уявлень про фізичну культуру, її значення в житті людини, збереження та зміцнення здоров’я;

• формування інтересу до використання фізичних вправ як важливих складових здорового способу життя;

• розширення функціональних можливостей систем організму шляхом цілеспрямованого розвитку основних фізичних якостей і здібностей від народження;

• формування практичних навичок відносно самостійних занять фізичними вправами і проведення активного відпочинку.

Під час роботи з удосконалення навчальної програми з предмета «Фізична культура» були враховані основні вимоги до навчальних програм: узгодженість зі стандартом галузі; придатність для всіх учнів; наступність і прогрес; зручність користування.

Предметом навчання в початковій школі у галузі фізичного виховання є рухова активність із загальноосвітньою спрямованістю.

Виходячи із сучасних вимог до фізичного виховання учнів і вимог до навчальних програм, була здійснена спроба відійти від традиційної структури її побудови і запровадити новий підхід — розподіл навчального матеріалу за «школами», до кожної з яких увійшли вправи, споріднені за способом рухової діяльності, а саме:

• школа культури рухів;

• школа пересувань;

• школа м’яча;

• школа активного відпочинку (рекреації);

• школа сприяння розвитку фізичних здібностей.

Теоретичний матеріал, вміщений у програмі, тісно пов’язаний із практичним матеріалом, спрямований на виконання двох функцій: бути критеріями для планування викладання і навчання і надавати об’єктивні критерії для оцінювання навчальних досягнень учнів.

У програмі враховано принцип ускладнення видів діяльності учнів (репродуктивна, продуктивна, творча); особливості психічних процесів молодших школярів; особливості діяльності учнів залежно від характеру знань, які засвоюються.

У кінці кожної «школи» подаються контрольні навчальні нормативи і вимоги. В таблицях контрольних навчальних нормативів і вимог з деяких видів випробувань з’являється поняття «норма». Вона відповідає показникам тестової частини «Крок до здоров’я» фізкультурно-оздоровчого патріотичного комплексу школярів України «Козацький гарт», що є нормативною основою фізичного виховання школярів. Поняття «норма» характеризує належний (безпечний) рівень фізичного здоров’я.

Оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів з фізичної культури здійснюється вербально.

Програма передбачає реалізацію змісту предмета в обсязі трьох годин на тиждень. Вона не встановлює чітко визначеної кількості годин для вивчення тих чи інших розділів. Враховуючи рівень фізичної підготовленості учнів, їхні інтереси та здібності, стан спортивно-матеріальної бази навчального закладу, кліматичні умови, вчитель самостійно визначає кількість годин на вивчення складових кожної «школи».

Виходячи з регіональних особливостей і умов навчання, на місцях допускається внесення змін і доповнень до змісту базової програми в обсязі не більше 20 % від загальної кількості годин.

Враховуючи психологічні особливості молодших школярів, уроки фізичної культури необхідно проводити на фоні позитивних емоцій учнів, творчо використовуючи для цього ігровий метод, музичний супровід, сучасні комп’ютерні технології тощо.

Типовими навчальними планами для 1 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою передбачено 1годину на предмет «Музичне мистецтво», 1годину на предмет «Образотворче мистецтво», або 2 години на інтегрований курс «Мистецтво».

Звертаємо увагу на те, що відповідно до Типових навчальних планів для початкової школи з вивченням російської чи іншої мови національної меншини, спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземних мов (додатки 2-5 до наказу МОНмолодьспорту від 10.06.2011 № 572) на вивчення предметів художньо-естетичного циклу передбачено 1 навчальна година. Проте, для повної реалізації вимог Державного стандарту початкової загальної освіти (освітня галузь «Мистецтво») рекомендуємо використовувати додатково 1 годину за рахунок варіативної складової навчального плану.

Рекомендації з предметів художньо-естетичного циклу розміщено в розділі «Предмети художньо-естетичного циклу».

Метою навчального предмета «Трудове навчання» в початковій школі є формування і розвиток у межах вікових можливостей учнів предметно-перетворювальної компетентності, яка дає їм можливість самостійно розв’язувати предметно-практичні завдання та побутові проблеми. Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання наступних завдань:

• формування в межах вікових можливостей учнів узагальнених способів (алгоритмів) предметно-перетворювальної діяльності з дотримання безпечних прийомів ручної праці та економного використання матеріалів;

• розвиток творчих технічних здібностей, засвоєння елементів графічної грамоти, вмінь працювати в команді та навичок операціоналізації ручних технік обробки матеріалів;

• набуття досвіду предметно-перетворювальної та побутової практичної діяльності, алгоритмів і способів предметно-практичних дій ручними техніками для оволодіння в основній школі основами технологій;

• виховання в учнів ціннісного ставлення до себе як суб’єктів предметно-перетворювальної діяльності, шанобливого ставлення до людей праці та різних професій, трудових традицій українського народу та інших народів світу.

Зміст курсу «Трудове навчання» визначається за такими змістовими лініями: ручні техніки обробки матеріалів, технічна творчість, декоративно-ужиткове мистецтво та самообслуговування. Кожна змістова лінія передбачає формування культури виконання трудових дій. У результаті трудової діяльності в учнів формуються вміння та навички з обробки матеріалів, правильне уявлення про навколишню дійсність, розширюється загальний і політехнічний кругозір, виховується свідоме ставлення до праці. У молодшому шкільному віці предметна діяльність є водночас і пізнавальною. А тому діяльність, яка передбачає обробку різних матеріалів, стає для дітей формою мислення, джерелом їхнього розумового розвитку.

Навчальну програму побудовано за такими принципами:

• навчальний матеріал диференціюється за видами діяльності (згинання, складання, різання, ліплення тощо) та конструювальними матеріалами (папір, картон, пластилін, природні та штучні матеріали та ін.), які ускладнюються в кожному класі залежно від просторово-предметних характеристик виготовлення виробів (за шаблоном на площині, за шаблоном на площині з елементами творчості, об’ємні, об’ємні з елементами творчості);

• практичні роботи диференціюються впродовж навчального року залежно від календарних свят (державних і релігійних), регіональних традицій і звичаїв, які ускладнюються в кожному класі через добір об’єктів праці учнів відповідної складності.

Окремі елементи загальних тем навчальної програми (організація робочого місця на уроці, безпека користування інструментами та матеріалами, бережливе та економне ставлення до використовуваних матеріалів, навички самообслуговування та ін.) є наскрізними, набуті учнями знання, вміння та навички виявляються і піддаються розвиткові на кожному уроці в школі, на заняттях у групі продовженого дня та вдома.

На вивчення трудового навчання в 1-му класі Типовими навчальними планами передбачено 1 годину.

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

пр. Перемоги, 10, м. Київ, 01135,  тел. (044) 481- 32 -21, факс (044) 236-1049

E-mail: [email protected], код ЄДРПОУ 38621185

Від    30.05.13     №  1/9-383                         

На №                           від                     

Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управлінням (департаментам) освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій

Інститутам післядипломної педагогічної освіти

Про організацію навчально-виховного

процесу в початкових класах загальноосвітніх

навчальних закладів у 2013/2014 навчальному році

          Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року № 462 «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти» у 2012/13 навчальному році було розпочато поступове впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти.

         Інформуємо, що у 2013/2014 навчальному році для організації навчально-виховного процесу учнів 1- х класів чинними залишаються методичні рекомендації від 01.06.2012 року № 1/9- 426 «Щодо методичних рекомендацій з базових дисциплін» додаток, «Початкова школа» (Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 17, 2012).

          Для 3-4 класів - рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу, що розміщено в інструктивно-методичному листі від 09.06.2011 р. № 1/9-454 «Про особливості організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах у 2011/2012 році» додаток «Про організацію навчально-виховного процесу в початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2011/2012 році» (Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України  № 17-18, 2011).

            З метою організованого переходу на Державний стандарт початкової загальної освіти Міністерство освіти і науки надсилає для практичного використання методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу у 2-х класах загальноосвітніх навчальних закладів (додаються).

Просимо довести зазначену інформацію до відома керівників і вчителів початкових класів  загальноосвітніх навчальних закладів.

Заступник Міністра                                                                Б. М. Жебровський

                                                          Додаток  до листа

       Міністерства освіти і науки

 від _30.05.2013____№_1/9-383____

Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу у 2-х класах загальноосвітніх навчальних закладах

У другокласників віковою особливістю є  наочно-дієве та наочно – образне мислення (все що вивчаємо, необхідно побачити і доторкнутися).

В цей період відбувається активне освоєння учбової діяльності. Починають розвиватися довільна увага і пам'ять. Але для тривалої концентрації дитині потрібна зовнішня допомога: цікаві картинки, звукові сигнали, ігрові ситуації. Увага залежить не лише від волі дитини, але і від темпераменту. Стійкість уваги знижується до кінця дня, тижня, учбової чверті, після захворювань.

У другому, як і у першому класі, мають продовжуватися лінії дошкільного розвитку: пріоритетність виховних завдань, цілісність впливу на дитину через взаємозв’язок навчальної та ігрової діяльності. Під час гри діти вільніше, ніж під час будь-якої іншої діяльності, ставлять цілі, реалізовують їх, аналізують результати. Граючись, вони виступають суб’єктами ігрового процесу, його активними творцями, спроможними впливати на буття, постійно самовдосконалюючись.

Окрім того, під час гри діти молодшого шкільного віку почувають себе вільно і комфортно.  Це стосується всіх учнів, які мають різні психологічні особливості (і здібних, і активних, і пасивних).

Вчитель продовжує залишатися значимою фігурою. Але з'являється більш особове відношення до нього - прагнення до спілкування з ним на перервах, прогулянках У деяких другокласників може спостерігатися сильне прагнення до лідерства. Між деякими дітьми з'являється суперництво. Починає розвиватися здібність до співпраці у іграх і навчанні. Діти вчаться домовлятися, поступатися один одному, розподіляти завдання. Але це їм ще важко робити без допомоги вчителя.

У 2 - му класі за рішенням педагогічної ради навчальні досягнення  учнів оцінюють в балах (окрім предметів «Основи здоров’я», «Фізична культура», «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», «Мистецтво», «Сходинки до інформатики»). Оцінювання другокласників має бути вмотивованим. Важливо, щоб дитина не втратила стимулу до праці. Оцінки в балах стають для дітей більш зрозумілими й мотиваційними, якщо супроводжуються коротким, точним коментарем вчителя. Завдання вчителя полягає в тому, щоб негативні й позитивні емоції, породжувані невдачами чи успіхами в навчанні, використовувати для активізації діяльності дітей.

Для семирічного школяра, який відчуває труднощі в засвоєнні навчального матеріалу, заохочення найменшого успіху має велике значення.

Вміло користуючись у роботі з другокласниками педагогічною оцінкою, вчитель закладає основи для формування в них умінь об'єктивно оцінювати хід і результати своєї діяльності, стимулює розвиток навчальних мотивів, створює атмосферу доброзичливих взаємин у класі, що необхідно для підтримування в учнів почуття власної гідності, доброти і чуйності, бажання працювати разом з однолітками.

В наступному навчальному році навчальні досягнення учнів 2-х класів з предметів «Основи здоров’я», «Фізична культура», «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», «Мистецтво», «Сходинки до інформатики» мають оцінюватись вербально.

За відмінні успіхи в навчанні учні 2- х класів можуть нагороджуватися похвальним листом “За високі досягнення у навчанні”.

Особливу увагу вчитель має приділяти збереженню та зміцненню фізичного здоров’я другокласників, тому навчальне навантаження в тижневому циклі розподіляти слід таким чином, щоб його найбільша інтенсивність припадала на вівторок і середу, в той час як четвер був дещо полегшеним днем. 

Вивчення нового матеріалу, контрольні роботи найкраще проводити на II-IV уроках дня посеред тижня.

Для профілактики стомлюваності, порушення статури, зору учнів початкових класів на всіх уроках через кожні 15 хвилин обов’язково  необхідно проводити фізкультхвилинки та гімнастику для очей.

 Тривалість уроків у загальноосвітніх навчальних закладах у других класах становить 40 хвилин.

 Починаючи з 2 – го класу учні виконують домашні завдання, тому слід у розкладі занять предмети, які вимагають значних затрат часу для виконання, не групувати в один день.

Успішне виконання другокласниками домашніх завдань в значній мірі залежить від співпраці учителя (вихователя групи продовженого дня) з їхніми батьками. Важливо переконати батьків у тому, що дотримання оптимального режиму виконання домашніх завдань, їх посильна допомога і контроль за виконанням сприятимуть розв'язанню основної мети навчальної домашньої роботи. Вчитель повинен знайомити батьків з основними програмовими вимогами до навчальних предметів, повідомляти батьків про результати виконання домашніх завдань.

Обсяг навчального матеріалу для домашніх робіт орієнтовно повинен становити 1/4 обсягу, виконаного на уроці, витрати часу на їх виконання не може перевищувати 45 хв. На вихідні і святкові дні домашні завдання другокласникам не рекомендується задавати

Не допускається подача домашнього завдання під час чи після дзвінка на перерву, після уроків, оскільки воно в повній мірі не фіксується дітьми; учні позбавлені можливості ставити запитання; учитель не встигає пояснити суть завдання.

 Форми перевірки домашнього завдання можуть бути різними:  фронтальна, індивідуальна, колективна, само-, взаємоперевірка, творча тощо.

 Перевіряти домашні завдання  вчителем необхідно систематично.

З таких предметів як основи здоров'я та фізична культура, трудове навчання, художня праця, мистецтво (музика, образотворче мистецтво), інформатика  домашні завдання задавати не бажано, окрім випадків визначених у підручниках (обговоріть з батьками, тощо).

Контроль та відповідальність за перевантаження учнів домашніми завданнями покладається на заступника директора з навчально-виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу.

        Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти  у 2013-2014 навчальному році  другокласники розпочнуть вивчати новий навчальний предмет  «Сходинки до інформатики».

          Основним завданням курсу є опанування молодшими школярами практичних навичок сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями, з метою розв’язування життєвих та навчальних завдань. Курс «Сходинки до інформатики» є  пропедевтичним.

          При вивченні курсу передбачено декілька напрямків навчальної та розвиваючої діяльності учнів.

          Перший напрямок – пізнавальний. У цьому напрямку учні засвоюють відомості про призначення комп'ютера, про можливості його використання, про його складові частини, основні принципи його роботи. 

          Другий напрямок – прикладний. У цьому напрямку учні здобувають навички роботи з клавіатурою, пошуку та запуску потрібних програм, підготовки та редагування текстів у текстовому редакторі, створення малюнків у графічному редакторі та iн.

         Третій напрямок – алгоритмічний. Учні знайомляться з поняттям алгоритму, розрізняють їх основні види, вчаться складати i записувати прості алгоритми для виконавців.

        Четвертий напрямок — розвиваючий. Учні розвивають свої творчі здібності та логічне мислення, шляхом виконання різноманітних творчих завдань.

         П'ятий напрямок – підтримка, корекція i пропедевтика знань, умінь i навичок з інших предметів.

Кожний урок при вивченні «Сходинок до інформатики» проводиться із використанням комп’ютерів, тому клас ділиться на підгрупи так, щоб кожен учень був забезпечений індивідуальним робочим місцем за комп’ютером, але не менше 8 учнів у підгрупі, відповідно до наказу Міністерства від 20.02.2002 № 128 «Про затвердження Нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 березня 2002 р. за № 229/6517.

          При використанні комп'ютерної техніки на уроках безперервна тривалість занять повинна відповідати вимогам ДСанПіН 5.5.6.008-98 "Улаштування і обладнання кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп'ютерах".

          Час роботи молодших школярів за комп’ютером на уроці не повинен сумарно перевищувати 15 хвилин. Весь інший час уроку вчитель знайомить учнів з теоретичним навчальним матеріалом. Теоретична частина уроку може проводитись у формі бесіди, гри, обговорення ситуацій або повторення і закріплення вивченого матеріалу.

          Після роботи за комп’ютером необхідно проводити гімнастику для очей, яка виконується учнями на робочому місці.

          Курс «Сходинки до інформатики» розрахований на 35 годин у другому класі з розрахунку 1 година на тиждень.

Структура навчального року (за чвертями, півріччями, семестрами) та тривалість навчального тижня встановлюються загальноосвітнім навчальним закладом у межах часу, передбаченого робочим навчальним планом, за погодженням з відповідним органом управління освітою.

Учні 1-2 класів загальноосвітніх навчальних закладів у 2013-2014 році навчаються за Типовими навчальними планами початкової школи, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 10.06.2011 № 572 (для учнів 3-4 класів чинними є Типові навчальні плани, затверджені наказом Міністерства від 29.11.2005 р. № 682).

Відповідно до мови навчання у системі початкової загальної освіти зазначеним документом передбачено окремі варіанти Типових навчальних планів:

-         для початкової школи з українською мовою навчання;

-         для початкової школи з українською мовою навчання з вивченням російської чи іншої мови національної меншини;

-          для початкової школи з навчанням російською, іншою мовою національної меншини;

-         для спеціалізованої початкової школи з українською мовою навчання та з поглибленим вивченням іноземних мов;

-          для спеціалізованої початкової школи з вивченням російської чи іншої мови національної меншини та з поглибленим вивченням іноземних мов;

-         для спеціалізованої початкової школи з українською мовою навчання і поглибленим вивченням предметів музичного профілю;

-         для спеціалізованої початкової школи з українською мовою навчання і поглибленим вивченням предметів художнього профілю.

Повноцінність початкової загальної освіти забезпечується реалізацією як інваріантної, так і варіативної складових, які в обов’язковому порядку фінансуються з відповідних бюджетів.

  Звертаємо увагу, що відповідно до Галузевої угоди між Міністерством та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2011–2015 роки передавати уроки з окремих предметів у початкових класах іншим спеціалістам, наприклад, уроки іноземної мови, фізичної культури, образотворчого мистецтва, музики, основ здоров’я можна за наявності  об’єктивних причин та обов’язкової письмової згоди учителів початкових класів, забезпечуючи при цьому оплату праці відповідно до положень Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти.

 Організація навчання у 2-му класі в 2013-2014 навчальному році здійснюватиметься за навчальними програмами затвердженими наказом МОНмолодьспорту України від 12.09.2011 № 1050 «Про навчальні програми для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів»:

- Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. 1-4 класи. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013;

- Учебные программы для общеобразовательных учебных заведений с обучением на русском языке. 1-4 классы.-  К.: Видавничий дім «Освіта», 2012.

- Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів і спеціалізованих шкіл із поглибленим вивченням іноземних мов. 1—4 класи. — К.: Видавничий дім «Освіта», 2012.

Вивчення навчальних предметів у 1-4 класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2013-2014 навчальному році здійснюватиметься за підручниками та навчальними посібниками, зазначеними у основному та додатковому переліках навчальної літератури, рекомендованої для використання в початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2013-2014 навчальному році, які розміщені на офіційних веб-сайтах Міністерства www.mon.gov.ua та Інституту інноваційних технологій і змісту освіти www. iitzo.gov.ua.

Особливості роботи за новими підручниками для учнів 2 класів

Для реалізації Державного стандарту початкової загальної освіти,  розроблені нові підручники для 2-го класу з усіх предметів інваріантної складової.

Наголошуємо, що вчителі, які працюватимуть з учнями 2 – го класу за новими підручниками, обов’язково мають бути ознайомлені з навчально-методичною літературою для 2 класу до початку навчального року.

На уроках української мови основна увага приділяється практичним аспектам: роботі над значенням слова і кількісному нарощуванню словникового запасу другокласників, збагаченню мовлення різними граматичними формами, умінню аналізувати, оцінювати власну мовленнєву творчість, удосконалювати її.

«Українська мова. 2 клас» (авт. М. С.Вашуленко, С. Г. Дубовик)

Текстова основа підручника у вивченні як мовної теорії, так і виробленні мовленнєвих знань, посилює увагу до формування в учнів компетентнісно орієнтованих умінь: слухати і розуміти; сприймати інформацію; сортувати її; виділяти головне й утримувати його в пам'яті, орієнтуючись на логіко-смислові частини під час його відтворення або виконання мовно-мовленнєвих завдань.

Відповідно до виучуваної мовної теми учитель на основі тексту має можливість запропонувати учням цілий комплекс завдань, метою яких є спостереження і виявлення функціональної ролі тієї чи іншої мовної одиниці, її лексичної чи граматичної категорії в тексті, у структурі висловлювання.

З огляду на потреби класу і можливості окремих учнів, учитель сам може добирати за його змістом додаткові завдання, які дадуть йому можливість забезпечити особистісно орієнтований підхід до навчання.

Тому методичний апарат підручника, формулювання в ньому навчальних завдань до вправ спрямовані передусім на самого школяра. Крім цього, набагато чіткіше розмежовано ті теоретичні відомості, які молодші школярі повинні глибоко засвоїти, і ті, котрі подаються лише з пропедевтичною метою. З цією метою на сторінках підручника подано для учнів (так само і для вчителів) різні словесні орієнтири: „Візьми до уваги!”, „Пам’ятай!”, „Пригадай!”, „Виконуй так!”, „Попрацюйте разом!”, „Попрацюйте в парах!”, „Попрацюйте в групах!”, „Міркуй так!”, „Звір свої міркування з правилом”. 

Структура і зміст підручника дає можливість організувати навчальний процес так, щоб учень на уроці не залишався пасивним слухачем і мовчазним виконавцем пропонованих письмових вправ, а виступав у ролі активного співрозмовника, доповідача, коментатора, редактора, учасника діалогу і полілогу, оскільки саме в таких формах активної навчальної діяльності і відбувається його активна соціалізація. Учням запропоновано такі види і форми діяльності, з якими їм доведеться зіткнутися в дорослому житті, у процесі розв’язання різних життєвих ситуацій.

«Українська мова. 2 клас» (авт. М. Д. Захарійчук)

Новизною навчального матеріалу підручника можна вважати введення текстової основи. Використання текстів у процесі засвоєння мовних знань і формування мовленнєвих умінь і навичок, автори підручника називають текстоцентричними технологіями.

Введення текстоцентричних технологій вивчення української мови у початкових класах, дозволить забезпечити реалізацію принципу перспективності зорієнтовану на основну і старшу школу. 

Текстоцентричні технології уможливлюють внутрішньопредметні зв’язки із лексикою, фразеологією, прислів’ями, приказками, збагачення мовлення учня цими засобами. Тексти є засобом реалізації міжпредметних зв’язків мови, сприяють інтеграції мови з навчальним змістом інших предметів.

Включення системи текстів відповідної тематики як дидактичного матеріалу із розробленими завданнями, спрямоване на вивчення української мови на шести рівнях: фонетико-фонематичному, лексико-семантичному, словотворчому, морфемному, морфологічному, синтаксичному.

Вивчення мовних понять, явищ, закономірностей має здійснюватися не ізольовано від мовлення, а на основі тексту, як засобу навчання і як продукту мовленнєвої діяльності школяра, у якому передбачається застосування набутих компетентностей.

Різножанрові тексти, об’єднані однією темою, дозволять учителю чітко визначити виховні цілі уроку, впливати на розвиток інтелектуальних якостей школяра, формувати патріотичні, морально-етичні, екологічні переконання, а також розвивати естетичні смаки. Окрім цього учитель має можливість розкрити красу і багатство української мови, залучити учня до культурних надбань українського народу.

Методика роботи за новим підручником «Українська мова» описана у «Книзі для вчителя: орієнтовний навчальний зміст уроків української мови».

 «Українська мова. 2 клас» для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою (авт. О. Н. Хорошковська та Г. І. Охота)

Зазначений підручник є своєрідним букварем, побудованим на основі зіставлення буквених систем російської й української мов, врахування спільного й розбіжностей у них. Водночас у підручнику широко представлено матеріал, спрямований на збагачення словникового запасу, формування фонетичних і граматичних умінь, розвиток діалогічного й монологічного мовлення.

Якщо текстовий матеріал для розвитку умінь читати українською мовою вміщено у підручнику, то вправи для формування умінь писати, використовуючи букви українського алфавіту, подано у спеціально розробленому навчальному посібнику, яким є «Зошит для письма і розвитку українського мовлення».

 «Українська мова. 2 клас» для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою (авт. Н. В. Гавриш, Т. С. Маркотенко)

Матеріал підручника структуровано за уроками, у кожному з яких подано тексти певної тематики, а завдання розподілено по рубриках з відповідними умовними позначеннями: «Послухай», «Читай», «Вимовляй правильно», «Напиши». Така побудова дає можливість дітям усвідомити орфоепічні, граматичні, лексичні особливості української мови, вчить активно користуватися нею у повсякденному житті. Саме тому в підручнику запропоновано роботу із загадкою та скоромовкою, подано достатньо завдань для розвитку зв’язного мовлення – на побудову діалогу, продовження речення, поєднання розрізнених слів у прислів’я, порівняння значення слів, встановлення відповідності тощо. Разом з тим діти навчаються писати і правильно вимовляти нові букви, слова з ними.

Наприкінці кожного уроку подано словниковий матеріал для запам’ятовування під рубрикою «Запам’ятай!», де у двох стовпчиках уміщено слова російською мовою та їхні відповідники українською – для вправляння у вимові, закріпленні лексичного значення.

У змісті підручника пропонуються індивідуальні завдання та вправи для роботи в парі чи групі («Граємо»). Зміст не переобтяжує дітей зайвою інформацією. Він спонукає дитину думати, уявляти, завдяки тематиці дібраних навчальних текстів має тісний зв'язок з іншими предметами початкового шкільного курсу, такими як основи здоров’я, математика, природознавство, трудове навчання.

Зміст навчального предмета «Літературне читання» спрямований на розв'язання завдань, визначених у програмі; моделює систему навчання учнів читати і повноцінно сприймати художній твір як мистецтво слова, яке включає розвиток спостережливості, творчої уяви, чуття поетичного слова, здатності сприймати звукові, словесні образи, емоційно реагувати на художнє слово, співпереживати, творити.

«Літературне читання. 2 клас»  (авт. О. Я. Савченко)

У підручнику закладено компетентнісний підхід до організації читацької діяльності:

ü     залучення учнів до визначення мети і очікуваних результатів читання;

ü     впровадження технологій поетапного опрацювання творів на засадах суб’єкт-суб’єктності:

1.                     підготовка учнів до читання (технічна, емоційна, смислова);

2.                     занурення у текст (досягнення повноцінного читання, усвідомлення різних зв’язків, характеру персонажів, розуміння змісту, структури, пояснення виражальних засобів тощо);

3.                     збагачення читацького досвіду (глибше осягнення задуму автора, діалог з текстом, порівняння творів, творчі завдання — продовження твору, зміна заголовка, введення нового персонажа та ін.).

         Особливу увагу потрібно звернути на залучення учнів до визначення своїх навчальних досягнень, формулювання завдань особистісно орієнтованих рубрик «Чи уважно ти читав?»; «Перевір свої досягнення» (Знаю; вмію; розумію; можу пояснити; висловлюю своє ставлення).

«Літературне читання. 2 клас»  (авт. В. О. Науменко)

Підручник вміщує два розділи: «З народного джерела» і «З літературної скарбниці». Входження дітей у світ літератури починається з фольклорних творів: дитячих пісень (пісні-небилиці, забавлянки, заклички, інсценівки, ігри); загадок, прислів’їв, приказок, скоромовок, лічилок. Кожен жанр усної народної творчості вивчається окремими блоками («скринька пісень-небилиць», «скринька загадок» тощо), що дає можливість дітям усвідомити жанрові особливості кожного твору, сприйняти їх як самостійні художні твори. Діти навчаються правильно читати кожен вид усної народної творчості: вибирати тон (таємничий, бадьорий, лагідний), темп (повільний, пришвидшений, швидкий), силу голосу, витримувати паузи, виділяти голосом логічні центри.

Особливістю підручника є наявність у ньому схем, які використовуються з метою формування в учнів уявлення про повтор у казці, розвитку вмінь створювати казки за аналогією, навчання різних видів переказу, формування умінь порівнювати складену казку з оригіналом, розвитку швидкості і правильності читання.

У змісті підручника пропонуються завдання з урахуванням індивідуальних здібностей дітей (скласти початок казки за серією сюжетних малюнків), для роботи в парі, групі, на вибір завдання. Зміст не переобтяжує дітей зайвою інформацією. Він спонукає дитину думати, уявляти.

«Литературное чтение. 2 класс» для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою  (авт. Н. В. Гавриш, Т. С. Маркотенко)

Підручник побудовано так, що текст читається на одному або кількох уроках. Кожний урок починається з розминки, де дитині пропонуються словесні ігри, загадки, завдання, спрямовані на розвиток техніки читання.

Після кожного прочитаного тексту пропонуються запитання репродуктивного, проблемного і творчого характеру. Наприкінці уроку пропонується рубрика, що передбачає побудову усного висловлювання на запропоновану тему (короткий роздум – без уживання терміну) з обов’язковим формулюванням власної думки – «Давай обсудим», або рубрика «Давай поиграем».

На уроці, що завершує вивчення тематичного розділу, подано запитання й завдання на повторення вивченого матеріалу, в тому числі запитання тестового характеру – на вибір правильної відповіді серед трьох запропонованих.

Реалізація конкретної теми відбувається під час роботи  з основним текстом, підкріпленим  ілюстраціями (малюнками до тексту або дібраними фотографіями), на яких наочно втілено сутність того, про що розповідається в тексті.  Ілюстрації доповнюються запитаннями, які спрямовують  дитину пояснювати, обґрунтовувати, міркувати: порівняти малюнок з текстом, розповісти, як би учень намалював те саме, описати зображене за допомогою певного дидактичного матеріалу «Для справок» тощо.

«Литературное чтение. 2 класс» для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою (авт. І. М.Лапшина, Т. Д. Попова)

В поданому підручнику при вивченні кожної теми передбачено два етапи: 1) ознайомлення із творами дитячої літератури пропонованої теми (4-6 творів різних жанрів (вірш, оповідання, казка, легенда, пізнавальна стаття) та приналежності письменникам-класикам або сучасним авторам); 2) узагальнення читацького досвіду з вивченої теми (колективне класне та самостійне домашнє читання).

Передбачено й літературознавчу пропедевтику – ознайомлення другокласників з окремими літературознавчими поняттями, необхідними під час аналізу художнього твору. Додаткові тексти та завдання до художніх творів зосереджують увагу школярів на визначенні теми та основної думки твору, на сюжеті та композиції твору (без уживання термінів), на засобах художньої виразності та авторській позиції (ставлення автора до зображуваних подій, до персонажів) тощо.

Навчальні вправи підручника подано з урахуванням ускладнення дидактичної задачі щодо формування оптимального читання (читання в темпі розмовного мовлення): аналіз техніки читання, мотивація оптимального читання – розвиток уваги і пам’яті у процесі читання – стримання зовнішньої артикуляції – навчання читання без повторів – розширення поля читання – навчання прогнозування тексту – автоматизація оптимального читання.

Навчання на уроках літературного читання як дисципліни естетичного циклу представляється у вигляді моделі багатосторонньої комунікації: учитель – учень, учитель – учні, учень – учень, учень – учні, учні – учні. В ході такої комунікації другокласники отримують можливість поділитися не лише з учителем, а й з іншими учнями класу своїми думками, враженнями й відчуттями щодо змісту художнього твору, привабливості його художніх образів (героїв), актуальності теми, доцільності основної думки твору, висловити власну позицію, змінити її під впливом переконливих аргументів; разом створити оригінальний художньо-мовленнєвий продукт.

Навчальний предмет «Російська мова» (інша мова національної меншини) у загальноосвітніх навчальних закладах (класах) з українською мовою навчання спрямована на формування і розвиток у молодших школярів комунікативної компетентності, здатністю користуватись мовою для вирішення життєвих задач. Володіння російською мовою дозволить учням користуватися знаннями з мови як засобом пізнання, залучення до багатств російської культури та надасть можливість толерантного міжетнічного спілкування з представниками інших національних культур, носіями інших мов в Україні.

«Русский язык. 2 класс» для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання(авт. І. М.Лапшина, Н.М.Зорька)

У підручнику передбачено включення до дидактичних матеріалів кожного уроку аудіотекстів, наприклад висловлювань-мініатюр (прозової та поетичної форми) для визначення частотних звуків; груп слів для визначення спільного звука або зіставлення вимови в російському та українському варіантах звучання; дидактичних ігор для розвитку фонетичного слуху („Піймай звук”, „Хто в якому будиночку живе?” тощо). Засвоєний зразок звучання специфічних звуків та їх сполучень учні зможуть відтворити у пропонованих дидактичних іграх (наприклад, „Хто більше?”, „Хто кмітливий?”, „Скажи швидше”), артикуляційно-тренувальних вправах (чистомовках, скоромовках, загадках на прогнозування, рухливих іграх зі словесним супроводом, декламуванні висловлювань зі зміною інтонації),  при інсценуванні літературних творів.

Засвоєння російської графічної системи передбачене у два етапи:

 1) вивчення схожих літер російського та українського алфавітів          (26 літер);

2) вивчення специфічних літер російської графіки (7 літер: ы,и,э,е,ё,ъ,ь).

Перші уроки засвоєння схожих російських та українських літер („Мой дом”, „Моя семья”) передбачають перенесення другокласниками деяких навичок, сформованих на уроках рідної мови, зокрема плавного складового читання зліва направо, швидкого (паралельного) усвідомлення прочитаного, чіткої вимови слів при читанні, каліграфічного зображення літер та їх з’єднань. Це сприятиме позитивній мотивації засвоєння російської мови, усунення психологічних бар’єрів, шкільних страхів при паралельному вивченні двох споріднених мов.

Для дотримання адекватності (правильності, нормативності) мовленнєвої діяльності сторінки підручника ознайомлюють другокласників із найуживанішими нормами орфоепії (правила вимови ненаголошених голосних, дзвінких приголосних звуків у кінці слова, непарних твердих та м’яких приголосних звуків), графіки (літери російського алфавіту, звукове значення літер (у зіставленні з літерами українського алфавіту)), орфографії (вживання великої літери, написання буквосполучень ЖИ, ШИ, ЧА, ЩА, ЧУ, ЩУ, правила переносу слів, використання твердого й м’якого розділових знаків, запам’ятовування словникових слів), пунктуації (вживання розділових знаків у кінці речення).

Систематичною є й реалізація соціокультурної лінії мовної освіти. Авторами передбачено розв’язання різноманітних мовленнєвих ситуацій з активним використанням етикетних формул, що використовуються у спілкуванні (привітання, прощання, подяка, погодження, висловлення сумніву, заохочення до спільної діяльності тощо). Другокласникам також поданий матеріал про Україну як багатонаціональну державу – державу, в якій злагоджено мешкають представники різних національних культур із своєю рідною мовою, специфічними традиціями. 

«Русский язык. 2 класс» для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання (авт. О. І. Самонова, В. І. Статівка, Т. М. Полякова)

Навчальний матеріал розкривається на доступних для другокласників текстах. Порівняно з підручником для першого класу введено нові рубрики: «Для почемучек», «Домашнее задание».

        Автори використовують рубрику «Самооценка»: в кінці уроку кожен учень може самостійно або за допомогою вчителя об’єктивно оцінити свою працю під час вивчення нового матеріалу, повторення, самостійної роботи, роботи в парах (групах) тощо.

Навчально-методичний апарат підручника, методи та прийоми роботи, які має обрати вчитель, спрямовані на вдосконалення навичок читання російською мовою, орфоепічних навичок, передусім – вимову  редуційованих голосних та приголосних у слабкій позиції, відсутніх в українській мові, на розвиток мовленнєвої комунікації, стимулювання творчої діяльності учнів і формування способів навчально-пізнавальної діяльності школярів: розумових дій та операцій (аналіз, синтез), вироблення уміння розкривати причинно-наслідкові зв’язки у вчинках людини тощо.

Кожний урок починається з розминки, де дитині пропонуються словесні ігри, загадки, скоромовки, тобто завдання, спрямовані на розвиток усного мовлення та правильної літературної вимови.

Опрацювання конкретної теми відбувається під час роботи  з основним текстом, підкріпленим  ілюстраціями (малюнками до тексту або дібраними фотографіями), на яких наочно втілено сутність того, про що розповідається в тексті.

Щоб реалізувати індивідуальний підхід до навчання, автори пропонують у кожному уроці одну або кілька вправ із завданнями на вибір (рубрику «Задание на выбор» виділено синім кольором).

На першому форзаці підручника розміщено російський алфавіт, а також інструкції для учнів: «Учимся составлять устное высказывание», «Учимся писать изложение», «Учимся писать сочинение». На другому форзаці – «Список слов для запоминания», «Ответы на загадки и шарады».

       У навчальному предметі «Російська мова» з російською та іншими мовами навчання головна мета — формування в учнів певного рівня комунікативної компетентності з урахуванням вікових особливостей і можливостей молодших школярів, уміння здійснювати всі види мовленнєвої діяльності сучасною російською, іншою національною літературною мовою, забезпечення мовної комунікації у місцях проживання росіян, представників інших національностей.

«Русский язык. 2 класс»  для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою (авт. Е. С. Сильнова, Н. Г. Каневська, В. Ф. Олійник)

Провідним принципом роботи з підручником є формування умінь  та навичок мовленнєвої діяльності  учнів: змістовно, чітко, вільно та грамотно висловлювати думки та почуття  в усній і письмовій формі.

Навчальний матеріал орієнтований на усвідомлення дітьми знань з мови як змістової основи мовленнєвої діяльності, на формування вмінь включатися в мовні ситуації різного змісту, грамотно передавати враження від сприйнятого (прочитаного, почутого) у різних формах та типах мовлення (монолог, діалог; оповідання, опис, міркування). Мовленнєвий розвиток учнів здійснюється одночасно із засвоєнням  лінгвістичних понять і  категорій,  які органічно втілюються в різних видах мовленнєвої діяльності.

Зміст і структура підручника відповідають принципам науковості, доступності і перспективності, взаємозв’язку навчання, виховання та розвитку особистості дитини.

«Русский язык. 2 класс» для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою (авт. А. Н. Рудяков, И. Л. Челышева)

Для впровадження чотирьох обовʹязкових змістових ліній мовного компоненту — мовної, мовленнєвої, соціокультурної, діяльносної — в підручнику пропонується робота учнів з текстами різного об'єма, змісту і форми, зокрема з текстами-правилами, текстами-таблицями, текстами-схемами. Дотрумується принцип подання материалу: від малих форм — до великих, від поезії — до прози.

Тексти вправ виховують повагу до рідного краю, до сім’ї і семейних цінностей. Важливе місце у підручнику займають вірші, оповідання, завдання, спрямовані на вивчення рідного краю. Учням пропонуються уривки з творів класиків, сучасних дитячих авторів, які дають змогу зацікавити школяра, зрозуміти оточуюче середовище.

Мета навчального предмета „Природознавство” полягає у формуванні природознавчої компетентності учнів шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу і людину, основ екологічних знань, опанування способами навчально-пізнавальної і природоохоронної діяльності, розвиток ціннісних орієнтацій у ставленні до природи. На реалізацію окресленої мети спрямовані матеріали підручників «Природознавство» для 2 класу, структурування змісту у яких визначається також: загальнодидактичними та природничими принципами (екологічним, планетарним, українознавчим, краєзнавчим, фенологічним).

 «Природознавство. 2 клас» (авт. Т. Г. Гільберг, Т. В. Сак )

Новий ступінь навчання природознавства в 2-му класі базується на результатах отриманих у першому класі, де учні ознайомилися з різноманітністю тіл живої і неживої природи. Основними ключовими поняттями у 2-му класі є «пори року» та «явища природи». Учні дізнаються про причину зміни пір року, як змінюються тіла природи за сезонами, які ознаки та явища природи характерні для кожної пори року. Вивчення природи забезпечується початком знань про Землю як планету та її рухи,  про природні тіла і явища природи, формуванням первинних уявлень про взаємозв'язок між світом неживої і живої природи, а також між діяльністю людини і змінами, що відбуваються в навколишньому середовищі.

Зміст та навчально-методичний апарат підручника ґрунтується на частково-пошуковому методі навчання, який спрямований на розв’язання  стрижневого завдання предмета, пов’язаного із формуванням способів навчально-пізнавальної діяльності учнів; мисленнєвих дій та операцій; вироблення уміння розкривати причинно-наслідкові зв’язки у природі.

Наскрізними у змісті підручника визначені такі змістові лінії: “Об’єкти природи”, “Взаємозв’язки у природі”, “Рідний край”, “Охорона і збереження природи”, “Методи пізнання природи”.

Реалізація конкретної теми відбувається під час роботи  з основним текстом, підкріпленим ілюстраціями, на яких наочно втілено сутність об’єктів, явищ, зв’язків між об’єктами природи, що вивчаються.

 Методичний апарат підручника ґрунтується на частково-пошуковому методі навчання, який спрямований на розв’язання стрижневого завдання предмета, пов’язаного із формуванням способів навчально-пізнавальної діяльності учнів; мисленнєвих дій та операцій; вироблення уміння розкривати причинно-наслідкові зв’язки у природі. У підручнику чільне місце відводиться творчим завданням, які передбачають застосування знань у незнайомій ситуації. Завдання, спрямовані на формування навичок самостійної роботи з інформацією, засвоєння норм етичного, естетичного, морального ставлення людини до природи, представлені у розділі підручника  «Запитання до природи», а також у рубриці «Для допитливих».

Перевага надається практичним роботам, демонстраційним і лабораторним дослідам, спостереженням в природі, екологічному моделюванню та прогнозуванню, вирішенню ситуативних завдань, а також практичній діяльності з охорони природи. У цьому ключі розроблено і представлено практичні роботи: «Вимірювання довжини тіні від гномона», «Визначення показників термометра за малюнками», «Виготовлення екологічної листівки «Тиша в лісі»; розроблено рубрики «Сторінка дослідника» і «Наші проекти». У підручнику подано опис екскурсій, які мають проводитися  згідно з програмою.

«Природознавство. 2 клас» (авт. І. В. Грущинська)

Усі розділи підручника побудовані за спільним алгоритмом: розпочинається кожний урок рубрикою «Ти дізнаєшся», а закінчується рубрикою «Завдання для друга природи». У кінці кожного розділу відводиться 1 година для узагальнення і систематизації знань.

Уроки, на яких проводяться практичні роботи, демонстраційні та фронтальні досліди, а також досліджуються питання, зазначені як "Міні-проекти" та "Дослідницький практикум", об’єднує рубрика "Дослідницька лабораторія".

Важливе дидактичне значення має словникова робота (рубрика "Дізнаємося значення слова", ілюстрований словничок "Довідкове бюро Матінки Природи"). Рубрика "Хвилинки милування природою" представлена фотографіями українських краєвидів у поєднанні із зображеннями окремих представників рослинного й тваринного світу, а у рубриці "Художня галерея Матінки Природи" вміщені класичні живописні шедеври і твори наших сучасників. Такий підхід сприяє інтеграції природничої й мистецької освітніх галузей і формуванню загальнокультурної компетентності.

Під час вивчення природознавства  учні  повинні стати справжніми друзями природи (рубрики "Пам’ятка друга природи" і "Завдання для друга природи"). Багато уваги приділяється веденню спостережень за природою, народним прикметам погоди, ознайомленню із рослинами й тваринами, які занесені до Червоної книги України, формуванню екологічних та природоохоронних знань.

Головним завданням навчання математики є формування у школярів ключових математичних компетенцій (обчислювальних, інформаційно – графічних, просторово – орієнтаційних, алгебраїчних, геометричних, логічних), результатом засвоєння яких є математична компетентність учнів.

       Основу змісту початкового курсу математики становить арифметика цілих невід’ємних чисел і вимірювання величин. У 2 класі учні вивчають таблиці додавання і віднімання у межах 20 з переходом через розряд, а на їх основі – всі випадки додавання і віднімання у межах 100, опановують табличне множення і ділення. Підручники з математики забезпечують реалізацію мети і завдань, визначених навчальною програмою з математики, з дотриманням концентричного принципу побудови програми.

«Математика, 2 клас»  (авт. М. В.Богданович, Г. П. Лишенко)

Навчальний матеріал розміщено поурочно, матеріали уроків містять завдання з підготовки до вивчення, ознайомлення та первинного закріплення нового матеріалу, а також завдання для закріплення раніше вивченого матеріалу і підготовки до наступного уроку. Це сприяє побудові системи уроків з урахуванням взаємозв'язків, наступності та поступового підвищення ступеня складності.

Уміщені в підручнику узагальнюючі тексти, таблиці, схеми допоможуть учням узагальнити навчальний матеріал, усвідомити його змістово-логічні зв’язки.

Зразки виконання завдань, розв’язування задач, міркувань, подані у підручнику, спонукають учнів до самоконтролю і самооцінки.

Увагу учителів слід зосередити на таких особливостях підручника:

1. Однаковий підхід до ознайомлення з новим матеріалом. Так, наприклад, вивчення таблиць додавання і віднімання чисел відбувається за однаковим планом, таблиці множення і ділення теж складаються за однаковим планом, а властивості додавання суми до числа і віднімання суми від числа використовуються для обґрунтування прийомів додавання і віднімання числа частинами.

2. Значне збільшення кількості геометричних завдань, що сприятиме кращому розвитку в учнів просторово-схематичного мислення.

3. Система сюжетних складених задач підручника спрямована на вироблення загальних підходів до їх розв’язування. Тому задачі для домашніх завдань не завжди подібні до задач, які розв’язувались на уроці.

4. На кожному уроці є завдання з умовним позначенням – «сніжинкою», які використовуються для поглибленого засвоєння матеріалу, що розглядається. Для кожного уроку подано також завдання з логічним навантаженням.

5. Після кожної теми вміщено «Додаткові завдання», які вчитель використовує відповідно до свого бачення їх місця в навчальному процесі.

 «Математика, 2 клас»  (авт. Ф. М. Рівкінд, Л. В.Оляницька)

    Підручник складається з V розділів, які у свою чергу поділяються на уроки. У розділі I повторюється матеріал про числа та дії з ними, вивчений у 1 класі, при повторенні назв компонентів дій додавання і віднімання вводиться поняття рівняння. У розділі II вивчається додавання і віднімання чисел у межах 20 з переходом через розряд, у розділі III - додавання і віднімання чисел у межах 100 з переходом  через розряд. Кожен випадок додавання чи віднімання розглядається за єдиною схемою: У розділі IV вивчається  табличне множення і ділення. Розділ V присвячено повторенню матеріалу, вивченого у другому класі.

Усі уроки, вміщені в підручнику, мають єдину структуру. Перші завдання уроків дадуть змогу вчителеві організувати «математичну розминку», доцільно за цими завданнями організувати групову діяльність учнів. Введенню багатьох понять передують вправи, виконання яких «підводить» учнів до формування правила, закону тощо. При вивченні арифметичних дій над числами пропонуються різні способи їх виконання, учні мають можливість порівняти їх й обрати для себе найбільш раціональний. Завдання для формування обчислювальних навичок подані за принципом «від простого до складного.

Текстові задачі відзначаються різноманітністю сюжетів. Значна увага приділена складанню задач (за малюнком, коротким записом, розв’язанням).

Система геометричних завдань, пов’язаних із кресленням фігур, вимірюванням і обчисленням геометричних величин, дозволяє проілюструвати просторові та кількісні характеристики реальних об’єктів, організувати продуктивну діяльність молодших школярів. Завдання для домашнього виконання спрямовані на закріплення основних знань, з якими учні ознайомились на уроці.

Зміст підручника створює умови для застосування диференційованого підходу в навчанні школярів: завдання логічного характеру в рубриці «Банк математичних цікавинок», додаткові теми (наприклад, нестандартні задачі). 

Навчальний предмет "Сходинки до інформатики" визначений як пропедевтичний. Основна увага приділяється саме ознайомленню учнів з визначеним програмою набором понять і термінів, не формулюючи строгих означень, часто звертаючись до набутого життєвого досвіду учнів початкової  школи, але не відходячи в той самий  час від принципу науковості.

«Сходинки до інформатики» (авт. Г. В. Ломаковська, Г. О. Проценко, Ф. М. Рівкінд , Й. Я. Ривкінд).

Розгортання дидактично-методичного змісту програми з предмету "Сходинки до інформатики", визначає вибір, акцентування і послідовність усього навчального матеріалу. Він є не лише засобом навчання для вчителя (орієнтований сценарій уроку), а й для учня (формування навичок роботи з літературою, різноманітним програмним забезпеченням) та засобом забезпечення для нього ситуації успіху.

Формуванню системи знань сприяє використання авторами підручника визначених типів завдань, які зустрічаються не одноразово, а при вивченні різних розділів. Такими, наприклад, є завдання на встановлення відповідностей, на кодування і декодування повідомлень та інші.

Особливу увагу авторський колектив приділив підтримці, корекції i пропедевтиці знань з основних предметів. Це досягається шляхом роботи з різноманітними навчальними, навчально-контролюючими та пропедевтичними програмами з української, російської, англійської мови, математики та ін.

 «Сходинки до інформатики, 2 клас» (авт. О.В. Коршунова)

Матеріал підручника формує початкові уявлення про базові поняття інформатики та навички роботи з комп‘ютерними програмами, алгоритмічне, логічне та критичне мислення.

Первинне сприйняття навчального матеріалу зумовлюється такими особливостями дітей молодшого шкільного віку, як образність, конкретність та емоційність сприймання. Успішна реалізація цього процесу передбачена у підручнику поданням більшої частини матеріалу у намальованих історіях–коміксах та значною кількістю ілюстрацій. «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути» – такий принцип був закладений в ідею подання навчального матеріалу підручника.

Реалізація особистісно орієнтованої моделі навчання здійснюється наявністю у підручнику завдань з позначкою «Поміркуй», «Працюємо удвох», «Розв‘яжи», «Виконай удома». Передбачається, що завдання з позначкою «Поміркуй» будуть запропоновані учням, що потребують на уроці додаткового навантаження. Більшість завдань цієї категорії мають кілька розв‘язків або потребують від учня креативного мислення, спонукають до творчого вирішення завдань. Також учитель може запропонувати таким учням додаткове домашнє завдання, позначене значком «Виконай удома». 

Завдання для роботи в парах позначені значком «Працюємо удвох».   Більшість завдань, що розміщенні в цій категорії, – це навчальні ігри. 

«Сходинки до інформатики» для 2 класу (авт. М. М. Корнієнко, С. М. Крамаровська, І. Т. Зарецька)

Підручник складається з 6 розділів. Кожний розділ охоплює декілька тем, які розглядаються на окремих уроках. Кожний урок розміщений на 4 сторінках і містить: вступну частину, в якій зазначено тему й мету уроку, основні знання та навички, яких набудуть учні в ході уроку; теоретичну частину, поділену на кілька змістових блоків, що надає можливість дитині засвоювати певний обсяг систематизованих знань поступово; практичне завдання з описом порядку його виконання та очікуваними висновками; запитання і завдання, які містять запитання для контролю і самоконтролю знань, творче завдання та логічну задачу. Подання нового матеріалу супроводжують пропедевтичні та контролюючі запитання і завдання.

До кожного уроку також включено рубрики «Комп’ютерний словничок», що містить нові слова, засвоєні на уроці, та «Цікавинки», у якій подано пізнавальну інформацію.

Предмет «Основи здоров’я» відіграє найважливішу роль у системі навчання і виховання учнів, його мета – формування здоров’язбережувальної компетентності учнів на основі оволодіння ними знаннями про здоров’я та безпеку, практичними навичками здорового способу життя і безпечної поведінки, виховання ціннісного ставлення до життя і здоров’я, сприяння всебічному розвитку дітей. Важливим є створення проблемних та ігрових ситуацій, використання прийомів інтерактивного навчання.

Уроки з основ здоров’я бажано проводити в спеціально обладнаному класі (кабінеті) або на спеціальному майданчику (у дворі школи, спортзалі, медичному кабінеті) з використанням навчально-наочних посібників та обладнання. Деякі заняття з правил дорожнього руху рекомендується проводити на вулиці, поблизу перехрестя, де можна спостерігати роботу засобів регулювання, рух транспортних засобів та пішоходів.

Оцінювання навчальних досягнень учнів має бути заохочувальним і здійснюватися переважно засобами моніторингу за прогресом у знаннях, ставленнях та уміннях учнів упродовж навчання.

«Основи здоров’я. 2 клас»  (авт. І. Д. Бех, Т. В. Воронцова , В. С. Пономаренко, С. В. Страшко)

Зміст і методичний апарат підручника реалізує принцип дитиноцентризму, згідно з яким учень є повноцінним суб’єктом навчально-виховного процесу. У співпраці з батьками, вчителями й однолітками він розбудовує особисту систему цінностей і знань, спрямованих на досягнення високого рівня фізичного, психологічного та соціального благополуччя.

На початку підручника учні знайомляться з персонажами (своїми однолітками), за допомогою яких впродовж навчального року аналізуватимуть характерні для свого віку життєві ситуації.

Розділи підручника починаються з оглядових схем, які мають на меті зацікавити учнів новою тематикою. У кінці розділів наведено підсумкові завдання.

Кожен параграф підручника починається зі стартового завдання, що допомагає актуалізувати знання учнів з теми заняття, активізувати їх пізнавальну діяльність.

Новий матеріал опрацьовується шляхом таких інтерактивних методів, як «мозковий штурм», робота в парах або групах, виконання творчих завдань і проектів, інсценування. Для відпрацювання практичних навичок використовуються рольові ігри, іноді з використанням іграшок (гра в родину, перехід дороги на перехресті, «Лялька захворіла» тощо). 

Наприкінці кожного параграфа учням пропонується закріпити пройдений матеріал за допомогою виконання підсумкового завдання або практичної роботи.

Попередження втоми здійснюється завдяки використанню фізкультхвилинок - вправ на зняття м’язового та емоційного напруження.

Використання в підручнику літературних творів вітчизняних авторів сприяє задоволенню естетичних потреб учнів, розвитку в них національної свідомості, формування почуття гордості за культуру свого народу.

Зважаючи на вікові особливості другокласників, кожна інформація в підручнику супроводжується ілюстративним матеріалом. Наявність словничка термінів забезпечує поповнення словникового запасу учнів.

«Основи здоров’я. 2 клас» (авт. О. В. Гнатюк)

У процесі навчання предмету «Основи здоров’я» пропонується використовувати  модифіковану структуру уроку, що дозволяє органічно поєднувати навчально-пізнавальну та оздоровчо-рухову діяльність школярів. Учні вчаться працювати з підручником у режимі «учитель-учні», «учитель-учень», «учень-учень»; самостійно, в парах та групах; виконувати навчальні дії тощо.

У підручнику передбачено завдання, які навчають різних способів пізнання. Вони сприяють розвитку мислення, уважності, спостережливості Пропонуються завдання, спрямовані на висвітлення власної думки дитини («Поясни, чому…»), розкриття власного життєвого досвіду («Розкажи, як ти виконуєш…»), завдання, які створюють проблемні ситуації («Як ти вчиниш, якщо…»), завдання практичного спрямування («Перевір…», «Визнач…»). Зважаючи на домінування наочно-образного мислення у другокласників, частина завдань пропонується з ілюстраціями. Рубрика «Словникова скарбничка» розкриває зміст нових слів.

Особливістю проведення уроків з основ здоров’я є те, що оволодіння здоров’язбережувальними компетенціями потребує багаторазового вправляння. Тому важливим є використання різних методів і прийомів інтерактивного навчання, що базуються на принципі активної участі учнів: моделювання, рольові ігри, інсценування.

Відповідно до концепції підручника пропонується відвести на вивчення І розділу - 4 години, ІІ - 8 годин, ІІІ - 16 годин і ІV - 5 годин.

Основними завданнями трудового навчання у другому класі є розширення і вдосконалення знань і умінь обробки різних матеріалів та використання відповідних інструментів, формування креслярсько-графічної грамотності, розширення сенсорного досвіду, вдосконалення розвитку моторики рук, координації рухів і дій та розвиток пізнавальних процесів.

«Трудове навчання, 2 клас»  (авт. В. П. Тименко)

Зміст підручника спрямований на розвиток дитячої обдарованості засобами художнього проектування, дитячої дизайн-діяльності. У додатках до підручника пропонуються найпростіші способи педагогічної діагностики обдарованості другокласників. Кожний другокласник розглядається як допитливий Пізнайко: і вигадувач, і зображувач, і перетворювач матеріалів.

Пропонується метод художніх проектів – поетапне створення виробів засобами словесного, кольорографічного проектування і предметно вираженого конструювання. Завдяки методу художнього проектування   дотримується цілий ряд вимог стандарту з технологій  щодо  «розвитку пізнавальної, художньої і технічної обдарованості», інтелектуальної і творчої обдарованості учнів, яка має виявлятися у їхній здатності «поєднувати словесну, графічну і предметну інформацію у цілісних композиціях», в «умінні образно формулювати творчий задум», у «конструюванні композицій за власним задумом і образною уявою».

Особистісно ціннісне сприймання учнями навчальної інформації досягається віршованими текстами, загадками, кольорографічними перетвореннями природних фігур і наочними зразками виробів, тобто потрійністю інформаційних аналогів: словесних завдань - для «слухачів-мислителів»; графічних завдань - для «глядачів-художників»; завдань з предметних перетворень – для «діячів-майстрів». Забезпечується активізація алгоритму: почуття-думка-діло. Ціннісне ставлення учнів виявляється через уявлення і почуття, знання – через думку, а уміння і навички – через діло.

Метод художніх проектів потребує відповідної систематизації запитань, завдань і вправ. Вони носять ігровий характер. На уроках художнього проектування відбувається гра з кольорами, лініями, формами. Гра приваблює дітей не результативністю, а процесом. У процесі гри-проектування для дитини створюються педагогічні умови імпровізації, фантазування. 

Зміст підручника розрахований для використання під час уроків, на дозвіллі, спільно з дорослими вдома. Як наслідок, учні оволодівають здатністю до ефективного художнього проектування, дитячою дизайн-діяльністю.

«Трудове навчання, 2 клас» (авт. В. К. Сидоренко, Н. В. Котелянець)

Підручник побудований за тематичним принципом. Тому в загальному змісті виділені 5 основних тем – подорожей по містам, кожна з яких відповідає певному виду оброблювального матеріалу. У кожному розділі представлений цикл уроків по взаємопов'язаним темам, а в цілому розділ має загальну тему, яка винесена в його назву: 1) «Місто Казкового лісу»; 2) «Місто Ниток»; 3) «Місто Паперу»; 4) «Місто Пластиліну», 5) «Місто «Вміємо самі!».

Така структура дозволяє реалізувати системний підхід в освоєнні програмного матеріалу. Крім цього, в змісті розділів врахований також і календарний принцип планування уроків, який для початкової школи є актуальним.

Таким чином, структура підручника в повній мірі відображає саме загальноосвітній, культурологічний сенс навчального предмета. Всі «технологічні» лінії, зрозуміло, включені в зміст підручника в повному обсязі, але вони відіграють підлеглу роль. З точки зору освоєння практичних прийомів, матеріалів і технологій діяльність другокласників різноманітна, характеризується чітко витриманою послідовністю у формуванні дій та операцій і представлена роботами більш високого технологічного рівня, ніж раніше.

У процесі виховання почуттів і творчого розвитку особистості урок образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі відіграє незамінну роль. Він здатний увести учня у світ творчості, прилучити його до скарбів художньої культури, відчути радість від власної творчості.

«Образотворче мистецтво. 2 клас»  (авт. О. В. Калініченко, В. В. Сергієнко)

Підручник продовжує змістову лінію підручника для 1 класу. Школярі знайомляться з образотворчим мистецтвом разом з героєм-комунікатором – чарівницею Гармонією, якій допомагають королева Композиція, принц Декор та пан Колорит.

Оригінальність подання навчального матеріалу полягає у тому, що для оптимального художньо-естетичного розвитку молодших школярів зміст підручника побудовано за наскрізним тематичним принципом та з урахуванням варіативності художньо-практичних завдань, які учень самостійно вибирає з кількох запропонованих варіантів, що дозволяє втілити особистісно розвиваючу парадигму освіти.

Багатим є художнє оформлення підручника: у ньому широко представлено репродукції художніх творів високого ґатунку вітчизняних і зарубіжних митців, наведено методичні рисунки до кожної теми. Ілюстрації підручника виконують не тільки естетичну, але й методичну функцію: оформлення тематичних заставок, колонтитулів та колонцифр спрямоване на краще усвідомлення, закріплення навчального матеріалу.

«Образотворче мистецтво. 2 клас»  (авт. С. К. Трач, М. І. Резніченко)

Методика навчання основ образотворчого мистецтва у 2 класі за цим підручником має певні особливості. Насамперед, це подання навчального матеріалу з урахуванням традицій українського національного мистецтва в контексті зі світовою культурою, а також у тісному взаємозв’язку із суб’єктивним досвідом другокласників та специфікою наочно-образного мислення дітей цього віку; використання міжпредметних зв’язків, що сприяють проникненню учнів в образну сутність творів образотворчого мистецтва; побудова багатьох уроків на казкових образах, уявних мандрівках, що збуджує позитивні емоції, допомагає формуванню культури естетичного сприйняття та розвиває уяву; чергування видів діяльності учнів на кожному уроці (сприймання теоретичного матеріалу, ознайомлення із творами мистецтва, навчальні вправи, творчі завдання); включення у зміст багатьох уроків колективної творчої діяльності на основі інтегрування різних видів мистецтв, а також творчо-ігрової та оцінної діяльності у вербальних та невербальних варіантах.

Вивчення молодшими школярами курсу "Музика", який є складовою освітньої галузі "Мистецтво", дає можливість учням цілісно осягати духовно-моральні цінності людства як невід’ємну частину світової музичної культури, опановувати специфіку художньо-образної мови.

Інтегрований підхід до викладання музики, зокрема основ музичної грамоти, створює сприятливі умови для засвоєння учнями закономірностей виникнення й розвитку музичного мистецтва в комплексному його поєднанні з науками й мистецтвами, творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до музики як до прояву життя.

«Музичне мистецтво. 2 клас»  (авт. О. В. Лобова)

Підручник дає змогу ознайомити школярів зі звуковою природою, джерелами та різновидами музичного мистецтва; змістовим і емоційним багатством, виражальними і зображальними можливостями вокальних та інструментальних, програмних і не програмних творів; з інтонаційною природою, основними елементами мови музики й особливостями її розвитку; вивільнити навчальний процес від зайвої механічної роботи, розвивати аналітичне мислення, забезпечити диференційований підхід у засвоєнні знань.

 Підручник дозволяє вчителю, що творчо працює з класом, застосовувати свої методичні прийоми, використовуючи для цього довідкові матеріали.

«Музичне мистецтво. 2 клас»  (авт. Л. С. Аристова, В. В. Сергієнко)

Підручник «Музичне мистецтво» для 2 класу відповідно до вимог програми структуровано за 4 розділами — «Типи музики», «Виражальне та зображальне в музиці», «Основні музичні жанри», «Мова музики», що визначає зміст і наповненість конкретних тем-уроків (усього 31, з них 2 (у кінці кожного семестра) спрямовані на перевірку знань учнів в ігровій формі).

Структура підручника містить кілька блоків:

·       пояснення нового матеріалу, що відбувається у формі діалогічної бесіди між казковими персонажами — мудрим чарівником Музикусом, веселим хлопчиком Тріольчиком і мешканцями країни Музики (королевою Мелодією та королем Ритмом, паном Темпом і феєю Динамікою);

·       завдання і запитання для сприймання музики (Слухаємо музику);

·       завдання для виконання пісень і поспівок (Співаємо разом);

·       запитання для закріплення матеріалу, більшість з яких мають діяльнісний та ігровий характер (Фантазуємо, граємо, жартуємо).

Ілюстрації, подані у підручнику, репрезентують насамперед мистецькі шедеври, а фотографії, вміщені із дидактичними цілями, полегшують засвоєння закономірностей музичного мистецтва. У нотному додатку для вчителя подані ноти та тексти пісень.

«Мистецтво. 2 клас»  (авт. Л. М. Масол, О. В. Гайдамака, Н. В. Очеретяна, О. М. Дмитренко)

Підручник розроблено відповідно до навчальної програми інтегрованого курсу «Мистецтво. 2 клас» (авт. Л. М. Масол, О. В. Гайдамака, Н. В. Очеретяна, О. М. Дмитренко), він є концептуальним продовженням підручника «Мистецтво. 1 клас». Зміст підручника структуровано, згідно з програмою, відповідно до домінантних ліній – музичне мистецтво, образотворче мистецтво, кожна з яких реалізує основні види діяльності на уроці: сприймання мистецтва та художньо-практична діяльність (спів, малювання). Підручник щедро ілюстрований творами мистецтва, у ньому вміщено різноманітні види завдань, які спонукатимуть розвитку творчості дитини, формуванню різних видів компетентностей – предметних, міжпредметних та загальнокультурних. До змісту підручника уведено казкових героїв, Лясольку і Барвика, які «супроводжують» учнів країною мистецтва.