Нові імена в українській дитячій літературі

 Нові імена в українській дитячій літературі

Володимир Арєнєв

      Справжнє ім’я – Володимир Костянтинович Пузій. Народився в Києві 1 жовтня 1978 року. З дитинства був закоханий в двох прекрасних дам: літературу та біологію; віддавав перевагу останній. Ходив у гурток юннатів при Київському зоопарку, досить серйозно займався терраріумістикою, екзотичними амфібіями і комахами.

      Закінчив школу в 1995 році, вступав до біологічного факультету – не вступив, пішов працювати двірником в той же таки Київський зоопарк. Оскільки вільного часу було достатньо, почав працювати над однією книгою, ідея якої з’явилася ще задовго до 1995-го.

      Восени 1996 року знов зробив спробу вступити – і вступив – вже не на біологічний факультет, а в Інститут журналістики при КНУ, на спеціалізацію “редакторсько-видавнича справа і журналістська майстерність” (закінчив зимою 2002 року з магістерським червоним дипломом).

      В 1998 році опублікував своє перше оповідання. У 2000 році вийшли книги: “Отчаяние драконов”, “Охота на героя”, “Правила игры” і дитяча повість-казка “Книгоед” (у співпраці з Ю. Нікітінським).

      Починав з більш-менш традиційних романів-фентезі, а зараз опанував майже всі форми роману, оповідання у жанрах наукової фантастики, фентезі й притчі.

      Про різноманітність творів свідчить навіть антураж його романів останніх років: “Бісова душа” – міфологічна Україна козацьких часів, “Паломництво жонглера” – незвичайний фентезійний світ, керований “звіробогами”, “Магус” – альтернативна магічна Італія доби Відродження.

      У 2001 році роман “Правила игры” був відмічений літературною премією ім. О. Гончара.

      Переможець “Єврокону” – 2004.

chtyvo.org.ua/authors/Arenev_Volodymyr/

Твори

Арєнєв В. Дикі володарі. – К.: Зелений пес, 2005. – 192 с.

Арєнєв В. Магус: Фантастичні повісті. – К.:Зелений пес, 2007. – 382с.

Арєнєв В. Місто Тисячі Дверей: Фантаст. повість. – К.: Зелений пес, 2004. – 199 с. – (Під партою).

Арєнєв В. Дивний випадок на острові Блаженних: [Оповідання] / В. Арєнєв // Однокласник. – 2005. - № 8. – С. 22-27.

Арєнєв В. Зубна пристрасть: Оповідання / В. Арєнєв // Однокласник. – 2006. - № 2. – С. 30-31.

Аренев В. Монетка на удачу: [Оповідання] / В. Аренев // Если.– 2002. - № 3. – С. 141-157.

Аренев В. Новый Гутенберг: [Оповідання] / В. Аренев // Если.– 2003. - № 10. – С. 85-92.

Арєнєв В. Чи сплять метелики на льоту?: [Дорожні нотатки] / В. Арєнєв // Однокласник. – 2006. - № 3. – С. 22.

Література про життя та творчість

Аренев Владимир: [Біографічна довідка] // Если. – 2003. - №10. – С. 301.

Каплан В. [Рецензія] / В. Каплан // Если. – 2003. - №11. – С.288. – Рец. на кн.: Аренев В. Монетка на удачу.- М.: АСТ, 2003. – 332с.

Любиць М. Людики серед нас / М. Любиць // Друг читача. – 2006. – 14-28 квітня.- С. 3. – Рец. на кн.: Арєнєв В. Дикі володарі. – К.: Зелений пес, 2005. – 192 с.

Некрасов С. [Рецензія] / С. Некрасов // Если. – 2006. - №6. – С.261. – Рец. на кн.: Аренев В. Магус.– М.: Форум, 2006. – 336с.

Леся Воронина

      Леся Воронина (Вороніна Олена Анастасіївна) народилася 21 березня 1955 року в м. Києві. Росла допитливою й кмітливою дитиною. Дуже рано почала складати різні фантастично-гумористично-таємничі історії, а також лякачки, які виконувала під час тихої години у садочку, а згодом під час перебування в літніх піонерських таборах. Людина, яка вміє розповідати захопливі історії, як відомо, цінується у будь-якому колективі. Отож, усвідомивши, що володіє талантом оповідача, вступила на філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. А позаяк вчилася на заочному відділенні, то паралельно з навчанням працювала на різних роботах, які змінювала щороку. Працювала кур’єром у Спілці письменників України, де одержала колосальні враження від зустрічей з українськими письменниками і знайомств із історіями їх життя, потім - електромонтером 4-го розряду (Деревообробний комбінат №6).

      Але найголовнішими були мандри автостопом – до Карпат, у Крим, а також (потягом) до дружньої Польщі. Знайомство з польською культурою, театром, літературою, графікою вразило. Брала інтерв’ю у Станіслава Лема у нього вдома у Кракові, спілкувалася з Тадеушем Ружевичем, дивилася його вистави у вроцлавському Новому театрі. Читала багато самвидавівських книжок і сама почала писати. Перші казки написала для сина Євгена, щоб якось заспокоїти неспокійну дитину. Записала їх, подала до вид-ва “Веселка”, звідки прийшла рецензія, де її звинувачували у тому, що, мовляв, у неї “звірі кращі за людей”. Це дало їй привід замислитися над власними прихованими комплексами…

      З 1987 до 1991 року – редактор відділу літератури та мистецтва журналу “Україна”. Коли в 1991 р. з’явився “Соняшник” – дитячий альтернативний журнал, з радістю прийняла запрошення працювати в ньому літредактором. Через рік таємним голосуванням її обрали головним редактором, ким вона залишається й понині. Часто, коли не було якісних матеріалів, писала сама в усіх жанрах, тобто довелося стати універсалом.

      Друкувала статті, рецензії, інтерв’ю у часописах “Україна”, “Київ”, „Всесвіт”, “Ранок”, “Дніпро”, “Літературна Україна” та ін.

      Член Спілки письменників України, член Асоціації Українських письменників. Пише для дітей. Автор дитячих іронічних детективів, об’єднаних у серію “Суперагент 000”: “У пащі крокодила”, “Пастка у підземеллі, “Таємниця підводного міста”, “У залізних нетрях”, “Таємниця золотого кенгуру”; пригодницьких повістей “Пригоди голубого папуги”, “Хлюсь та інші”, “Таємниця Чорного озера”. Під псевдонімом Гаврило Гава написала понад сто сюжетів коміксів , що впродовж 13 років з”являлися на сторінках журналу “Соняшник”.

      Літературні псевдоніми: Гаврило Ґава, Ніна Ворон, Олена Вербна.

      Перекладає з польської мови (твори Станіслава Лема, Славоміра Мрожека, Анни Ковальської, Анни Карвінської, Гелени Бехлерової та ін.).

      Жовтень 1994 р.- березень 1995 р. на запрошення Міністерства освіти провінції Альберта (Канада) та Канадського Інституту Українських студій їде до Едмонтону, де бере участь у підготовці освітнього проекту “Нова” для двомовних, україно-англійських, шкіл провінції Альберта. Коли за півроку повернулася до Києва, схотіла написати іронічний детектив-пародію.

      Так з’явився “Суперагент 000”. Українські діти гарно сприйняли книжку, почали писати в “Соняшник”. Просити продовження. Написала загалом п’ять коротких повістей про українського супермена. Паралельно з “Соняшником” працює на радіо на каналі “Культура”, має авторські передачі. Збирається написати сценарій за своїм “Суперагентом 000” і видати окремою книжкою комікси, сценарії до яких писала всі 15 років.

uk.wikipedia.org/wiki/Воронина_Леся

Твори

Воронина Л. Комікси / Худож. В. Хайдурова. – К.: Ред. журн. “Соняшник”, 2001. – 19 с. – іл. – Спец. вип. журн. “Соняшник”.

Воронина Л. Syperагент 000: Дитячий детектив / Л.Воронина.– К., 96. – 128 с.

Воронина Л. Суперагент 000. Нові пригоди: Дитячий детектив: [Повісті] / Л. Воронина . – К., 2000.– 176 с.

Воронина Л. Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру: Дит. детектив: [Повісті] / Л. Воронина.– Вінниця: Теза; Соняшник, 2004. – 192 с. – (Пригод. б-ка)

Воронина Л. Таємниця Пурпурової планети: Фантастична повість: [Для серед. шк. віку] / Л.Воронина. – Вінниця, 2005. – 176с.

Воронина Л. Таємниця смарагдового дракона. - К.: Соняшник, 2001.

Воронина Л. Таємне товариство боягузів. - Вінниця: Теза, 2006.

Воронина Л. Пригоди голубого папуги: [Оповідання]/ Л.Воронина // Дивослово. – 2005. - №1. – С.69-72.

Воронина Л. Суперагент 000 у залізних нетрях: [Оповідання] / Л. Воронина // Соняшник. – 1998. - №10. – С. 4-5,12-13.

Воронина Л. Таємниця помаранчевої планети: Ч 2: Космічні перегони : [Повість] / Л. Воронина // Соняшник. – 2003. - № 9, 10, 11.

Воронина Л. Таємниця Чорного озера: [Оповідання]/ Л.Воронина // Дивослово. – 2005. – №.1. - С.67-69.

Воронина Л. Суперагент 000. Нові пригоди: Дитячий детектив: [Повісті] / Л. Воронина . – К., 2000. – 176 с.

     Свої детективні розслідування веде нездоланний Суперагент 000 Гриць Мамай. Він побував “У пащі крокодила” та “У залізних нетрях”, вирвався з “Пастки у підземеллі” та розгадав “Таємницю підводного міста”.

     Мало того, він, між іншим, ще й встиг врятувати світ від неминучої загибелі!

Воронина Л. Таємниця Пурпурової планети: Фантастична повість: [Для серед. шк. віку] / Л. Воронина. – Вінниця, 2005. – 176с.

     Чи бували ви на Міжгалактичному фестивалі смугастих равликів? А може, вам доводилося рятувати летючих жабок? Ні? А хотілося б? Ну, тоді давайте за допомогою вогняної кульки потрапимо на Пурпурову планету і візьмемо участь у всіх цих неймовірних і дуже небезпечних пригодах.

Ніна Воскресенська

      Ніна Воскресенська (справжнє прізвище – Мацебула). Народилася у м. Києві в 1960 році. Закінчила Одеський гідрометеорологічний інститут, спеціальність: океанолог. Працювала інженером, програмістом, журналістом, редактором, верстальником, лаборантом в хімічному кабінеті і навіть бетонником 3-го розряду (в студентському будзагоні). Зараз працює журналістом.

      Ніна Воскресенська весь час писала: наукові статті, стінні газети, комп’ютерні програми, казки для дітей, тексти для комп’ютерних енциклопедій та шкільних підручників, нарешті, статті на усілякі теми: від книговидання до газовидобування. Книжки, які були видані у 1995-2001 роках, писалися під різними псевдонімами, як і кілька десятків публікацій у журналі «Барвінок». Ніна Воскресенська – фіналістка “Коронації слова” за 2004 рік. 2004 року, Всеросійської дитячої премії "Заветная мечта 2008/2009" за повість "Властелин Страны Желаний". Вона отримала 2 місце на Всеукраїнському конкурсі творів для дітей «Золотий лелека» (2008 рік) за твір «Руда ворона».

      Основні твори: “Володар країни мрій” (2005), “Останнє бажання короля” (2006)

      “Володар Країни Мрій” – це одна з перших творчих спроб письменниці і найвдаліша дитяча книга “Зеленого пса” за 2005 рік. Крім цього, на віртуальній поличці вінницького видавництва “Теза” можна прочитати її твір “12 драконів, 3 королі і 1 неймовіне пророцтво”.

uk.wikipedia.org/wiki/Воскресенська_Ніна

Твори

Воскресенська Н. Володар Країни Мрій: Повість/ Н.Воскресенська . – К.: Джерела М., 2005. –(Для тих, хто не хоче читати).

Воскресенская, Н. Властелин Страны Желаний: [повесть-сказка: для мл. и сред. шк. возраста] / Н. Воскресенськая. – К: Грані-Т, 2007. – 112.с

Воскресенська, Н. Дивовижні пригоди Наталки в Країні Часу: [повість: для мол. та серед. шк. віку] / Н. Воскресенська. – К: Грані-Т, 2007. – 256с.

Воскресенська, Н. Ніна Воскресенська про Олександра Македонського, Клеопатру VII, Івана Котляревського, Фрітьофа Нансена, Гаррі Гудіні: [для мол. та серед. шк. віку] / Н. Воскресенська. – К: Грані-Т, 2007. – 120с. – (Життя видатних дітей).

Воскресенська, Н. Останнє бажання короля: [повість-казка: для мол. шк. віку] / Н. Воскресенська. – К: Зелений пес, 2006. – 224с. – (Для тих, хто не любить читати).

Воскресенська, Н. Першокласні історії: [оповідання] / Н. Воскресенська. – Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2009 . – 96с.

Воскресенська, Н. Руда Ворона: [казка: для дітей мол. та серед. шк. віку] / Н. Воскресенська. – К: Грані-Т, 2008 . – 136с. – (Золотий лелека).

Воскресенська Н. Шедевр: [Оповідання] / Н. Воскресенська // Професор Крейд. – 2007. - № 5. – С. 8-11.

Література про життя та творчість.

Воскресенька Ніна Василівна: автобіографія